Один монах-втікач захопився поважним мистецтвом книгодрукування і дав собі слово вивчити його в чотири роки, а пробувши недовго в навчанні, зовсім геть розперезався, і втручався в будь-яку розмову; щоб люди йому не говорили, він завжди їм заперечував, як нібито був більш обізнаним за інших підмайстрів, особливо в тому, що стосується Біблії і Євангелія: всіх і кожного він норовив подавити своїми аргументами.
А в друкарнях так вже прийнято: один другого там піддражнюють, і в цій печатні був один складальник текстів, превеликий жартівник і знавець всілякої і хитромудрої дурні; от він і сказав одного разу монаху: «Базікаєш ти багато, більше за других підмайстрів, а сам не такий вже й сильний в Священному писанії. Якщо ти не проти, то я хотів би провести з тобою невеликий диспут в неділю, коли ми не працюємо, але при умові, що ні в тебе, ні в мене не буде ніякої зброї, чи щита, окрім букви, а інші підмайстри нехай слухають і судять». Монаху це прийшлося по душі, і вони умовились про диспут.
Коли прийшла неділя і вони усілися, монах запасся Біблією, Євангелієм і деякими другими книжечками, маючи надію по ходу справи відсилатися до букви Старого і Нового завіту, а жартівник підмайстер приніс із собою мішок, в якому було п’ять-шість фунтів букв, іменуємих в печатнях «шрифт».
Диспут розпочався, і монах почав задавати своєму супернику багато піднесених і широких запитань, вельми хитромудрих, як йому те здавалось, а складальник текстів з незмінною усмішкою в відповідь тільки жартував, і монах зрозумів, що над ним знущаються, і, так як у монахів у звичці робити що завгодно, то він скочив і вчепився своєму супернику в волосся.
Але складальник теж не дрімав. Він витяг свій мішок з буквами і взявся ним лупцювати монаха і по голові і по стегнам, словом, куди тільки попадало, поки той не закричав «караул» і інші підмайстри не прийшли йому на поміч.
Так що монаху прийшлося витерпіти ще й приниження, окрім побиття, а підмайстри признали, що складальник текстів взяв верх і монах переможений буквою.
С тих пір він втихомирився, а як тільки-но починав забуватися, підмайстри погрожували йому шрифтом і говорили: «Хочеш знову попробувати на собі букву?»
