Жебракуючи босоногий монах побирався сиром і яйцями; в одному селі він увійшов в довіру до старої багатої жінки і та йому подавала більше аніж іншим монахам.
Якось прийшов він до неї знову просити сиру, а коли та окрім сиру дала йому ще й великодніх крашанок, то він із ввічливості і спитав у неї:
«Матінко, а де це ваша донька Грета, чому я її не бачу?»
На що мати відповідала:
«Та вона лежить наверху в ліжку зовсім слаба, наступила ногою на скалку і та в неї геть вся розпухла».
Тут монах і каже:
«Треба мені на неї подивитись, може я їй якось допоможу»
«Будь ласка, пане Тілман, подивіться, а я поки що зварю для вас суп» - відповіла йому мати.
Монах піднявся наверх до Грети і заходився обмацувати її розпухлу ногу, але наша дівиця повела себе легковажно і грайливо, та ще й мати, думаючи що монах звільняє дочку від скалки крикнула їй знизу:
«Потерпи дитино і тобі стане краще!»
Коли монах, як всякий мужчина, зробив своє діло, він спустився вниз по східцях, схопив в руки свій клунок і дай боже ноги. Стара тільки і встигла що сказати йому:
«Поїжте будь ласка супу!»
На що він, вже стоячи в дверях відповів:
«У мене піст!» - і був такий. Бо знав, що його тут чекають непереливки.
Піднявшись наверх в кімнату до дочки мати зразу зрозуміла як і яку тут скалку виймали обоє. По цьому взяла в руки гарного дрючка і стала чекати, коли той монах обійде все село і буде проходити мимо.
Коли вона угледіла його знову, то дрючка сховала за спиною, а другою рукою показувала йому кусок сиру і кликала:
«Пане Тілман підійдіть у мене для вас є ще трохи сиру!»
Але той своїм нутром відчув щось погане і відповідав:
«Ні, матінко мені зайвого не треба. Не в моїх правилах приймати подаяння двічі з одних дверей!»
Тоді стара пригрозила йому дрючком і сказала:
«Щасливий твій Бог, монаше, що ти не підійшов до моїх дверей! Я б тебе добре віддячила за тую скалку».
Монах дав драпака і більше в те село не повертався, бо добре знав, що віддяка його дожене.
