У Франкфурті на ярмарку зустрілися в готелі два баришника. Обидва вони торгували кіньми, давно познайомились і мали звичку мінятися своїм товаром або перепродували його один одному.
Сталось так, що один з них прийшов якось до готелю раніше за другого, і в нього здохла коняка. Баришник не встиг знайти живодера, так що коняка лежала в сусідньому стійлі, так сказати, падаль падаллю.
Другий баришник повернувся до готелю ввечері, коли всі вже сідали вечеряти, і в нього не залишалось часу, як то заведено, заглянути до коней; його теж покликали вечеряти, а за столом він побачив першого баришника і, привітавшись, спитав: «Чим би нам помінятися?» Другий йому відповів: «Я би виміняв плутню». Перший сказав: «Що ж, згода; моя плутня до твоїх послуг».
Треба вам сказати, що в нього був кінь, кульгаючий на всі чотири ноги, з одним оком, ще й шолудивий, - словом, гіршої плутні і уявити неможливо. От його хазяїн і сказав: «Чия плутня гірша, той і виграє; згода?»
А за столом сиділи інші добрі і чесні купці і візники; вони теж приєдналися до бесіди, і обмін був скріплений загальною згодою: чия плутня гірша, той і виграє, а програвший платить за все, що з’їли і випили купці та інші трапезники за столом.
Коли після вечері зібрали все зі столу, то гості пішли до стійла побачити, хто ж виграв.
Один баришник побачив, що його кінь валяється на соломі і витяг всі чотири ноги, спина натерта і у нього запал, словом, плутня по всім статтям; всі присутні засвідчили відмінну плутню, і баришник загордився, думаючи, що виграв.
Але не тут-то було! Другий сказав: «Підождіть! Пішли зі мною, і я покажу вам, що таке справжня плутня». І він повів їх в сусіднє стійло, де здохла коняка валялась вже четвертий день і почала смердіти.
Коли добрі люди побачили це, а головне – принюхались, між ними знявся веселий сміх, і вони признали, що виграв хазяїн дохлої коняки, так що, за застілля повинен заплатити другий.
