ПРО ОДНОГО ПРОСТАКА СЕЛЯНИНА, ЯКИЙ СПОВІДУВАВСЯ, АЛЕ НЕ ВМІВ МОЛИТИСЯ.
Один простий душею селянин сповідувався священику і каявся в усьому своєму злочинні: як, наприклад, побачив він у зустрічного на капелюсі дві червоних стрічки, і зразу ж прикрасив свого капелюха трьома, на танцях так і виглядав собі гарнішу дівчину, а коли йому це вдалося, старався підстрибнути якомога вище; і коли він перерахував багато схожих гріхів, священик сказав йому:
«А молитися ти вмієш?»
Селянин відповів:
«Ні!»
Тоді священик порадив:
«Так навчись!»
Селянин же відповідав:
«Та несила мені, я вже намагався і не раз».
«Добре, - сказав йому священик, - накладаю на тебе покуту: кожного дня на протязі цілого року ти повинен будеш повторювати: «Агнець Божий, змилуйся наді мною!» Завчи це хоча б за рік, а потім я вивчу тебе іншим молитвам».
Селянин відповів:
«Я постараюся» - і отримав відпущення гріхів.
Кожного разу починаючи молитву на виконання покути, він до Іванового дня говорив: «Агнець Божий, змилуйся наді мною!», Після того продовжував: «Божий баранчику, змилуйся наді мною!». А коли вже минув рік, то восени він уже казав: «Божий баране, змилуйся наді мною!»
В наступному році на великий піст він знову прийшов до свого священика, і той спитав, чи виконав він покладену на нього покуту. І селянин розказав, як він змінював з часом своє звернення.
«Для чого ти це так робив?» - спитав у нього священик.
А селянин і відповів йому: «Та хіба ж агнець не стає потім баранчиком, а за тим і бараном?»
Священик розсміявся і подумав: «Якщо ти до сих пір не навчився молитися, то чи мені тебе учити!». І дозволив селянинові молитися так, як тому до вподоби.
Очевидно одне; селянин був благочестивішим за священика.
