Дорожня книжечка
шванк - 45з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
45.
ЯК ОГРЯДНИЙ ПІП НАМІРИВСЯ ДОСЯГТИ КОРОЛЕВСТВА І ВВАЛИВСЯ У ВОВЧУ ЯМУ, НАМАГАЮЧИСЬ ВХОПИТИ КАЧКУ.
Є в Лотарінгії село, там проживав огрядний і незграбний піп, яких немало зустрінеш в Лотарінгії.
І в нього була звичка бігати від села до села; як тільки учує добру трапезу, так і норовить урвати свою частку.
Чув я від надійних людей, що сталося йому якось служити месу двічі на день: спочатку в своєму приході, а потім в другому селі, куди він швиденько і біг, прочувши про гарний обід.
Сталося так, що в водохресний святвечір припустився він в друге село, де збирався грати з селянами в короля, але затримався в своєму Віхові, де також представляв короля і по цьому запізнявся.
А неподалік від села, куди він прямував, селяни в той самий день викопали глибоку вовчу яму і, як водиться, забили в неї сінну жердину з корзиною, де і сиділа качка, щоби лиси або вовки збігалися на її крякання і падали в яму.
Наближаючись до села, добрий священик почув у полі крякання качки і подумав про себе: «Ця качка втекла із села, її міг спіймати і з’їсти лис. Так не краще буде мені спіймати цю качку і відкрутити їй шию; я її приховаю, а після вечері по дорозі додому прихоплю, і завтра на вечерю в мене буде гарна печеня».
З такими думками священик наближався до качки, і чим ближче він до неї підходив, тим голосніше вона крякала.
А яма була прикрита різним хмизом і соломою, і не хитро, що в пошуках качки, побоюючись, щоб вона не пропала, священик бачив одну тільки тверду землю у себе під ногами.
Поспішаючи до здобичі, неповороткий піп ввалився в вовчу яму. Качка закрякала ще голосніше, її почув голодний вовк, прибіг на її крякання і теж впав у яму до священика. Вовк зрозумів, що він попався, і це його приборкало; хижак не зазіхав на попа. Зате сам піп досить злякався при виді вовка і не сподівався лишитись живим. Пройшов деякий час, і прибіг лис в надіі урвати ласий шматочок; його спіткала та ж участь. Одначе, лис ввалившись в яму, розсердився на священика і взявся рвати його рясу.
У священика душа пішла в п’ятки, і він на спасіння вже не надіявся.
А до села було рукою подати, і коли селяни закричали: «Король п’є!», добрий ієрей зовсім занепав духом; він звик зустрічати ніч за бенкетним столом, а не в вовчій ямі.
Вранці селяни вирішили подивитися, кого їм бог послав вночі; вони прийшли до ями з драбинами і вірьовками, зі списами і палицями, а в ямі сиділи втрьох священик, вовк і лис, що дуже здивувало селян.
Піп, досить учтиво попросив їх поки що утриматись від запитань, а краще визволити його з небезпеки і позбавити страху, а вже потім він розкаже їм все по порядку. Йому кинули вірьовку, він нею обв’язався і його витягли.
Тоді священик попросив селян ради всіх святих вовка пощадити, а лиса прикінчити, за що пообіцяв їм цілий срібник.
Селяни запитали, з якої причини він хоче купити життя вовку, хоча в світі для всіх нема більш ненависного звіра, як вовк. А піп відповів:
«О любі друзі, добрий, чесний вовк всю ніч сидів зі мною в ямі, тихий і лагідний, не намагаючись завдати мені шкоди, а цей мерзенний, злочинний лис, ввалившись в яму, зразу ж почав на мене наскакувати, рвав мій одяг і лякав мене; от чому я хотів би, щоб його стратили».
Селяни взяли у священика срібник, одначе вбили і вовка і лиса.
Вважаю, що якби вони зметикували, що священик мав намір вкрасти качку, то вони б вбили і його, як вовка і лиса.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік