Дорожня книжечка
шванк - 46з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
46.
ПРО НЕОСВІЧЕНОГО ПОПА, ЯКИЙ НЕ РОЗУМІВ КАЛЕНДАРЯ.
Я повинен описати ще одного попа з Лотарінгії, якщо вже про це зайшла розмова. Є в Лотарінгії місцевість, під назвою Лангенвазен; там у наші дні і проживав високовчений піп, який розумівся у всьому, тільки невтямки йому було, коли субота, а коли неділя.
Бо не розумів він календаря, так що вигадав він собі особливу помітку на кожен день. Піп був такий тямущий, що, дивлячись на других, наловчився робити мітли, краще яких не знайдеш. От він і надумав: кожного понеділка він робив мітлу, у вівторок другу, у середу, в четвер, в п’ятницю і в суботу робив ще по одній, і коли набиралось шість мітел, він міг здогадатися, що завтра неділя. По цьому піп йшов в суботу ввечері до свого пономаря і наказував тому дзвонити вранці до меси.
Жив в Лангенвазені один негарний селянин, який унадився приглядатися до попа, от і застав він його одного разу за перерахунком мітел; одну мітлу він називав «понеділок», другу «вівторок», третю «середа», четверту «четвер», п’яту «п’ятниця», а потім казав: «Завтра треба наповнити церковному сторожу, щоб дзвонив».
З цих слів селянин зробив висновок, що всі дні неділі піп визначає тільки по мітлах. В середу згаданий селянин знову прийшов до попівського дому і не застав попа: той пішов зрізати прути для мітел. В кутку стояло три мітли; селянин швиденько взяв одну і сховав її за старою скринею.
Повернувшись з лісу, наш піп пристаранно працював. В п’ятницю він взявся перераховувати свої мітли і нарахував всього чотири. Він сказав собі: «Як же це я заплутався в своїх мітлах. Готовий битися об заклад, що сьогодні п’ятниця, а, виявляється, на дворі четвер». Так, коли встав зранку, він вважав суботу п’ятницею, а неділю суботою.
Селянин, який сховав мітлу, все розказав пономарю, і вони почали дзвонити до меси вчасно. Піп уявив, що хто-небудь помер, кинувся до церкви і спитав, чому дзвонять.
«Я дзвонив до меси, - сказав пономарь, - сьогодні ж неділя».
«Як це може бути? – спитав піп, - сьогодні субота».
І вони почали лаятися один з одним, поки піп на назвав пономаря брехуном. Пономарь, який узнав все від селянина, нагнав на себе злості і сказав:
«Пане священику, ви обізвали мене брехуном; тоді викрийте мене в брехні, інакше я піду до Метца і поскаржуся на вас єпіскопу».
Піп сказав: «Ах ти, шахраю, піди і приведи до мене в дім кого-небудь! Тоді точно будеш знати, який сьогодні день».
Пономарь побіг до того селянина, який і розказав йому все, і вони прийшли до попа додому.
Священик перерахував свої мітли і дійшов тільки до п’ятниці; субота ще не була виготовлена.
«Подивись-но, - сказав піп, - ось вона субота і вона ще не зв’язана».
А пономарь сказав: «Яке мені діло до мітел! Ви покажіть мені календар!»
Піп відповів: «Мені ніколи заглядати в календарі, я всю неділю зайнятий роботою».
А пономарь понишпорив там-сям, знайшов мітлу за скринею, витяг її і сказав:
«Дивіться пане священику, хто з нас двох сказав правду. Мені нічого не залишається, як піти в Метц і поскаржитися на вас єпіскопу, а він вже зуміє як вам піднести календар».
Як було не злякатися доброму священику? Він не тільки боявся залишитися без свого приходу, тепер його лякала вже й в’язниця; по цьому він попросив пробачення у пономаря, обіцяв підучити календар і не рахувати більше дні по зробленим мітлам. Селянин, який сховав мітлу, схвалив такий намір, на тому вони й помирилися.
Відслуживши месу, священик запросив їх до трактиру і заплатив за них по рахунку. Таких йолопів священиків у нас в німецьких землях нема, але де інде вони ще зустрічаються.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік