І ще раз про дощ
з рубрики / циклу «Ессе та нариси»
Попри те, що я люблю дощ у будь-яку пору року, мені набридає щоденна мряка, коли дощ не йде, а монотонно дріботить…
Раптовий короткочасний дощ – це дивовижна стихія, яка змиває бруд не тільки з довкілля, а й очищає думки від мінору, тому що є передчуття, що знову вийде сонце…
Щоденний дощ і пригніченість – два чоботи пара. Не тільки не хочеться виходити з дому, а й опускаються руки займатися справами в квартирі…
Інша справа - сонячні дні, не ті спекотні, коли немає чим дихати, а помірно теплі, світлі, коли душа співає, я літаю, і бачу небо волошкове у вікні…
Сподіваюся, що сьогодні на мене чекає радісний день…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,