Таким, як вчора, небо не було раніше - свої емоції змалюю, щирі й нажніші. Коли настала ніч, я глянула в вікно, і місяць сприйняла як НЛО.
Його ще не було у полі зору, і тільки сяйво розлилося на просторі, а візерунок хмар, немов порепана земля, і згодом виплив місяць звідтіля...
І небо засніжив, немов поля зимою, казковим світлом привітався він зі мною. Я намагалася заснути, та дарма – немов була прикута до вікна. Вогненний колобок котився без зупину і ніжним світлом обіймав хмарини…
На небі вчора зорі не світили, весь простір дивні хмари заполонили. Чим далі місяць просувався у зеніт, все більше дивним видавався білий світ…
Затанцювали тіні й силуети, земля та ніч злилися у дуеті. І згодом сон з`явився крадькома, забрала очі у полон пітьма. Повітря прохолодне і приємне – бальзам цілющий уночі для мене…
