Сумує серпень
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Сумує серпень, супить брови,
А в небі грім гучний голосить,
Дощі нагадують про осінь
І жовте листя у діброві…
Каштани раптом поруділи,
Плодами встелені асфальти,
Всю ніч низьким жіночим альтом
У хорі з вітром шаруділи…
Приємна прохолода ночі -
До тіла дотиком шовковим,
Ласкаве світло світанкове,
Лоскоче вії й мружить очі…
Поля пшеничні жовто-косі,
Колосся сонечком зігріте -
Скінчилося спекотне літо,
І вже в дорозі рання осінь…
Моє життя - на скронях іній,
Моє кохання відгоріло,
Нагадує про старість тіло
І візерунок зморшок-ліній…
м. Київ, 18.08.2014
