за мотивами пісні у виконанні В. Меладзе та Г. Лепсе
Люди не можуть жити на самоті, збираються в зграї, будують затишні "гнізда", і дуже шкодують, що не літають у небі, як журавлі. Весь час шукають Рай на Землі, де можна перечекати холод, але, на жаль, туди не ходять кораблі…
Немає сенсу більш страждати, ділити Світ на правду і брехню, немає сенсу знов чекати на спалах життєдайного вогню. Де ж ти була у той важливий день, коли щастя до мене впритул підійшло, мені усміхнулося й далі пішло…
Озирнися, повернися і пройди крізь мене промінь-світлом! Я не знаю, хто ти є, і який несеш ти хрест, озирнися, і зроби, щоб я воскрес!
Вітер знову стукає в шибку крилом, лізе самотність у кожну шпарину, відчай кричить відчайдушно «За що мені доля дарувала важку самотність?» І який у тому сенс, що буде потім, чиїх дітей назвуть такими ж іменами?
Озирнися, подивися – далі шляху немає… Озирнися, повернися і пройди крізь мене промінь світлом! Я не знаю, хто ти є, і який несеш ти хрест... Озирнися, і зроби, щоб я воскрес!
