"Пока мы живы, можно всё исправить,
Всё осознать, раскаяться, простить.
Врагам не мстить, любимым не лукавить,
Друзей, что оттолкнули, возвратить"
Эдуард Асадов
Допоки ми живі, все можна виправити, усвідомити помилки, покаятися в гріхах, пробачити все своїм кривдникам. Не варто мститися ворогам, а з коханими лукавити, тих, кого несправедливо відштовхнули, краще повернути…
Допоки ми живі, можна озирнутися на пройдений шлях і перевірити, чи ми не схибили, чи не заблукали, щоб вчасно зупинитися над прірвою, до якої дійшли…
Допоки ми живі, зізнаймося собі, що не завжди достатньо берегли своїх близьких і рідних, і вже не повернути тих, хто назавжди пішли в далекий світ, а ми попросити пробачення так і не встигли й не змогли…
Мабуть вони вже давно пробачили нас за не дзвінки, не зустрічі, за те, що не так часто були поруч у свята і в скрутну годину, за болючі слова, сказані в пориві відчаю та гніву…
Невимовний біль і туга поселилися в душі, від холоду самотності судомить тіло, тому що не встигли зробити для них щось життєво необхідне і важливе. Спраглі вуста шепочуть молитву і вже вкотре просять прощення, і вони, гадаю, прощають, бо прощає гріхи сам Бог, але ми самі себе пробачити не можемо…
