25.10.2021 07:39

для всіх

42

1 | 1

 © Йорг Вікрам

Дорожня книжечка

шванк - 53

з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»

53.

ЯК ХАЗЯЇН ГОТЕЛЮ В ІНГОЛЬШТАДТІ СПРОБУВАВ ХИТРІСТЮ ПРИСВОЇТИ ЗОЛОТИЙ ЛАНЦЮЖОК МОЛОДОГО ДВОРЯНИНА.

Чув я від одного доброго приятеля, а той узнав із перших рук, як один молодий дворянин промотався, заборгував хазяїну готелю; цей молодий дворянин жив тільки на широку ногу, давав багато банкетів і влаштовував пири. А коли рахунок значно виріс, добрий хазяїн стривожився і почав прикидати, як би не лишитися на бобах.

 

Сталося так, що за молодим дворянином послав його батько, лицар, і велів тому негайно повертатися. Тут і зашкребли кішки на душі у хазяїна; невтямки йому було як вчинити. Нарешті він подумав про себе: «Ладно, тут як не кинь, а скрізь клин, спробуємо інші засоби, щоби не покласти зуби на полицю».

 

Він влаштував гарний банкет і сказав дворянину: «Пане, я бачу, ви збираєтесь від’їхати. Давайте ж ми з вами на прощання потрапезуємо і повеселимося».

Зрозуміло, що молодий дворянин з превеликим задоволенням клюнув на це і сказав: «Так, пане хазяїне, а в який час я можу запросити своїх любих друзів?»

А хазяїн у відповідь:«До вечері, пане; я постараюся зробити все як слід, ви можете приводити своїх друзів; вже ж ми відведемо душу». І вони домовилися.

 

Хазяїн наказав всім своїм слугам не лінуватися під час застілля, підливати гостям частіше і побільше; розпорядився він також принести з погреба самого міцного вина.

Все звершилось, як він, хазяїн, велів і передбачив. Як тільки гості сіли за стіл, їм почали підносити все в достатку і почалася превелика обжерливість і пиятика; хазяїн то і діло вставав із-за столу і знову сідав, щоб не накликати на себе підозру, до того ж він весь час слідкував, щоб молодий дворянин пив вволю.

 

А на шиї у дворянина висів прекрасний золотий ланцюжок ціною, мабуть що, в триста гульденів. Коли хазяїн помітив, що молодик п’яний в устілку, він спитав: «Пане, як вам не надоїсть носити на шиї такий тягар?» Дворянин спитав: «Що-що?» А хазяїн сказав: «Мені, знаєте, несила терпіти навіть сорочку і камзол, не кажучи вже про шляпу на голові. Як же то воно тягати на собі весь день такий ланцюжок!» - «А мені зовсім не важко, - сказав молодик, - я б не заперечував, якби мені піднести ще один такий і тоді б не жалівся». На це хазяїн відповів: «Мені цікаво, чи винесу я такий тягар». Дворянин, недовго думаючи, надів хазяїну ланцюжок на шию, а п’янка йшла своєю чергою. Хазяїн продовжував бігати взад і вперед, а потім під шумок одійшов, ліг спати, як нібито йому все одно, хто заплатить по рахунку. П’янка затяглась, багато хто заснув в тій же кімнаті на лавках; дворянин і думати позабув про свій ланцюжок.

 

Ще до світанку мій добрий хазяїн сів на коня і поскакав, не попрощавшись з гостями. Дворянин встав дещо пізніше, зібрався їхати і поцікавився, коли хазяїн встане і поверне ланцюжка, а то пора уже в дорогу. На що конюх сказав йому, хазяїн-де від’їхав рано вранці, не інакше як в Ельзас за вином. Славного молодика така звістка недуже порадувала; він підождав, коли встане хазяйка, але вона сказала йому те ж саме. Що залишалося робити? Батько велів повертатися негайно, у хазяйки йому нічого не вдалося вивідати стосовно ланцюжка; от і поїхав він, занепавши духом.

 

Через деякий час дворянин написав хазяїну, вимагаючи ланцюжок; хазяїн у відповідь затребував грошей. Довго вони сперечалися в листуванні, поки дворянин не вислав хазяїну гроші, а той тоді і ланцюжка не став затримувати.

 

Вільний переклад КАЛІСТРАТА.

м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік