ПРО ЦИРУЛЬНИКА, ЯКИЙ ПІДСИПАВ В КРОВ СВОЇЙ ТІТЦІ ГІРЧИЦІ.
У цирульника була тітка, яка раз у раз просила його пустити їй кров, поки йому не набридли такі прохання. Він довго не міг придумати, як би відвернути її від кровопускання, аби вона не докучала йому так часто. Одного разу вона знову з’явилась для пускання крові, та ще й попросила свого племінника зберегти цю рідину, - цікаво, мовляв, який колір вона набуде.
Як тільки добра жінка пішла, цирульник взяв ложку гірчиці, всипав її в кров, і гарненько розмішав, так, що кров набула рідкісно – жахливого кольору. Трохи згодом добра жінка знову прийшла подивитися на свою кров. Цирульник (або як його ще називають, парикмахер) впустив тітку.
Жінка жахнулася, побачивши мерзенне місиво, і уявила, що вона при смерті. А парикмахер утішив її, сказавши:
«Підбадьорся, тітонько, ти тільки що позбулася декількох небезпечних гарячок зразу. Ти уявляєш собі, яка б страшна гарячка розігралася, залишись ось ця кров в твоїх жилах?»
Він умовив її, а вона повірила його речам, тільки попросила поки що не виливати кров, у неї є кума, нехай подивиться і подивується.
Сказавши таке, вона побігла і зібрала цілу юрбу жінок, розповівши їм про свою кров і про те, яка шкідлива гірчиця і як вона отруює кров і запропонувала своїм товаришкам наглядно в цьому впевнитися, і по всьому місту розлетілася гучна чутка: у крові доброї жінки виявилась гірчиця.
Коли цирульник вирішив, що передзвону по місту вже було достатньо, він розповів деяким чоловікам і жінкам, як все було і сталося, то вони вельми потішалися над цією історією.
Нарешті і до доброї жінки дійшов слух, що над нею сміються.
Таке паплюження настільки налаштувало її супроти племінника, що вона заріклась переступати поріг його дому, а він цьому був тільки радий, відбувшись від кровопускань.
Схоже, в середньовіччі цирюльник був далеко не останньою людиною в місті... він і салон краси, він і стоматологія, він і костоправ, він і лікар. Не здивуюся, якщо він і хірург.
