Лукіан із Самосати
народився близько120 або 125 - помер після 180 р. н. е
Народився, жив, писав, його читали і багато віків, а написано про нього стільки, що і ко́му нікуди втулити. І що тут можна добавити? Та майже нічого, якщо ж коротко, то чоловік мав здоровий глузд і веселий та іронічний погляд на навколишній світ, що і потрібно для правильного життя! )))))
Перекладач текстів познайомився з його творами десь років за п’ятдесят до цього, ще в молодому віці, як тільки ці твори з’явилися в бібліотеках і їх можна було прочитати. Вплив написаного був такий, що юний читач у відповідь почав щось рифмувати, хоча раніше ніколи цього і не робив, списавши десь з пів зошита, потім комусь його віддав і геть забув про те віршування, але прочитане залишилось в голові.
І от тут, уже зараз, виникає питання – чи добре читати твори древніх авторів в юному віці? З одного боку це, нібито допомагає розуміти наступне життя, як би то краще сказати, в класичному стилі, чи що, з розумом, деякою веселістю і іронією, а чи сприймати його як той первородний Адам з повною відкритістю і наснагою до життя?
Хто на це відповість?! )))))
м. Київ, 1 листопада 2021 р.
