Зібрання богів
діалог про засмічення грецького пантеону іноземними богами
ЗЕВС. Досить вам, боги, бурчати і шептатися по кутках! Ви сердитесь на те, що багато хто приймає участь в нашому банкеті недостойно? Але ж із-за них і скликане це зібрання; нехай же кожен відкрито висловить, що він думає, і почне звинувачення. Ти ж, Гермес, оголоси встановлений законом заклик.
ГЕРМЕС. Слухай! Мовчи! Хто із богів істинних, маючих право голосу, хоче виголосити промову? Розгляду підлягає питання про метеків і чужинців.
МОМ. Я, Мом, хотів би говорити, якщо ти мені дозволиш, Зевс.
ЗЕВС. Проголошення зроблено, так що тобі не потрібен мій дозвіл.
МОМ. В такому випадку я скажу, що погано роблять ті із нас, які, ставши із людей богами, не задовольняються цим, але вважають, що вони не зробили нічого великого, нічого славного, якщо не зробили рівними нам своїх слуг і супутників. Прошу тебе, Зевс, дозволь мені говорити відверто, інакше я не можу; адже всі знають, що я вільний в своїх промовах, що я не вмію мовчати, якщо бачу недобре. Я все викриваю і голосно кажу про те, що думаю, не боячись нікого, не соромлячись і не приховуючи своєї думки. Тому багатьом я здаюся нестерпним і природним донощиком, і вони називають мене громадським обвинувачувачем. Але тепер, коли слова глашатая і твої, Зевс, дозволяють мені говорити вільно, я поведу свою мову без страху.
Отже, говорю я, багато хто не задовольнився тим, що сам бере участь в наших зібраннях і пригощається разом з нами, - і все це будучи напівсмертними! Вони привели на небо своїх слуг та співтрапезників і записали їх в наші ряди, так що тепер вони всі приймають участь в роздачах частування і в жертвоприношеннях і не платять нам податок, який призначено метекам.
ЗЕВС. Не загадуй, Мом, нам загадок, а говори точно і ясно і назви імена. Зараз ти вивів свою промову на середину, так що вона підходить до багатьох, і різні твої слова можна прикласти до будь-яких осіб. Хто називає себе вільним в своїх промовах, той не повинен боятися.
МОМ. От це добре, що ти навіть спонукаєш мене до відвертості, Зевс; воістину, ти робиш так благородно і по-царськи, що я назву також і імена.
Перш за все я назву Діоніса, цього напівчоловіка, який з материнського боку навіть не еллін, а онук якогось там Кадма, купця із Сірофінікії. (1) Я не буду говорити про те, який він, якщо його удостоїли безсмертя; не скажу нічого ні про його митру, ні про п’янство, ні про ходу, адже всі ви, думаю, бачите, який він зніжений і жіночний, що він майже божевільний, що від нього зранку тхне нерозбавленим вином. Але ж він привів сюди всю свою фратрію та свиту, зробивши богами Пана, Силена та сатирів, якихось сільських хлопців, що пасуть кіз, неприємних на вигляд танцюристів. У Пана роги, нижня частина тіла козлина, та і взагалі він зі своєю густою бородою мало чим відрізняється від козла; Силен же – плішивий старець, кирпатий, який весь час їздить на ослі; до того ж родом він лідієць; а сатири – фрігійці з гострими вухами, теж лисі, з рогами, на кшталт тих, які бувають у новонароджених козлят, і всі з хвостами. Бачите, яких богів привів нам цей благородний Діоніс?
Чи треба дивуватися тому, що люди нас зневажають, коли бачать таких смішних і жахливих богів? Я вже не кажу про те, що він привів до нас ще і двох жінок: дочку Ікарія, землероба, і свою коханку Аріадну, приєднавши навіть її вінок до числа сузір’їв. Але от що боги, найсмішніше: собаку Ерігони – і ту він привів, щоб дівчинка не нудьгувала на небі без своєї улюбленої собачки, до якої вона так звикла. Чи це не нахабство, не божевілля, не посміховисько? Але послухайте і про інших.
ЗЕВС. Але, дивись, Мом, нічого не говори про Асклепія і Геракла; я вже бачу куди схиляються твої слова. Але Асклепій лікує, зцілює від хвороб, «і багатьох один він вартий», а Геракл – мій син і чималою працею здобув собі безсмертя; тому ти їх вже не звинувачуй.
МОМ. Заради тебе, Зевсе, я змовчу, хоча і багато що маю сказати. Однак зауважу, що вони ще і зараз носять на тілі сліди від опіків. (2) Але якщо і проти тебе можна говорити відверто, то немало чого я міг би сказати і з цього приводу.
ЗЕВС. Звісно, можна і проти мене. Чи не бажаєш ти і мене звинуватити в тому що я пришелець?
МОМ. Ну, на Криті можна не тільки це почути; там і багато іншого чого говорять і могилу твою показують. Але я не буду довіряти ні цим свідченням, ні жителям Егія в Ахаї, які стверджують, що ти був підкидьком.
Я скажу лиш те, що мені здається найбільш кричущим: бо головна причина того, що зібрання наше заповнилося незаконнонародженими, - ти, Зевс, ти, вступав у зв`язок зі смертними, і сходив до них, приймаючи для цього найрізноманітніші образи; ми вже навіть починали боятися, якби тебе хто не схопив і не зарізав, поки ти був биком, або як би не обробив тебе який-небудь золотих справ майстер, поки ти був золотом, лишилось би тоді у нас замість Зевса намисто, зап’ястя чи сережки. І от ти, наповнив нам все небо цими напівбогами – інакше я їх і назвати не можу. І вкрай смішними здавались би ці обставини тому, хто раптом почув би, що Геракл призначений богом, а Еврисфей, який керував ним, помер, і що поряд один коло одного знаходяться храм раба Геракла і могила його володаря Еврисфея. Так же і в Фівах: Діоніс зробився богом, а його родичі Пенфей, Актеон і Леарх стали найнещаснішими з людей.
І з того дня, як ти, звернувши свій погляд на смертних жінок, відкрив їм двері, всі почали тобі наслідувати, і не тільки боги, а й богині, що ганебніше за все. Бо хто ж не знає Анхіза, Тітона, Ендіміона, Іазіона і інших; Але досить про них, а то звинувачення буде занадто довгим.
ЗЕВС. Але жодного слова не говори про Ганімеда, Мом. Я розсерджусь, якщо ти засмутиш цього хлопчика, ганьблячи його походження.
МОМ. Тому не можна говорити і про орла, який також знаходиться на небі, сидить на царському скіпетрі і тільки що не в’є гнізда на твоїй голові, вважаючи себе богом? Може і його пощадимо заради Ганімеда? Але Аттіс, о Зевс, але Корібант і Сабазій, - звідкіля їх привели до нас разом з цим індійцем Мітрою, в перській одежі і з тіарою, який навіть не говорить на грецькій мові, і не розуміє, коли п’ють за його здоров’я? Недаремно скіфи і гети, побачивши такі діла, розпрощалися з нами і кого хочуть, того і роблять безсмертними і вибирають в боги; вписався ж у наші ряди і раб Замолксіс, не знаю вже як він сюди і пробрався.
Але це ще що, боги! Ти ж, єгиптянин з собачою мордою, загорнутий у пелюшки, - ти хто такий, шановний, і як можеш ти, гавкаючий, вважати себе богом? І чому чорно-рябому бику із Мемфіса віддаються почесті, чому віщує він, оточений пророками? А вже про ібісів, мавп і багато чого іншого, ще більш безглуздого, що невідомо як і проповзло до нас із Єгипту і заполонило все небо, мені і говорити соромно. О боги, як ви всі це терпите, що їм поклоняються в рівній мірі або навіть, більше чим вам? Як терпиш ти, Зевсе, баранячі роги, які виросли у тебе? (3)
ЗЕВС. Дійсно, ти розповідаєш ганебні речі про єгиптян; але все ж тут багато чого – таємниці, над якими не слід сміятися непосвяченому.
МОМ. Звісно, без таємного вчення нам не зрозуміти, що боги єсть боги, а павіани – павіани!
ЗЕВС. Досить про єгиптян, кажу я тобі; іншим разом поговоримо про це на дозвіллі. Ти ж розповідай про решту.
МОМ. Перш за все скажу про Трифонія, Зевс, і про Амфілоха, який мене особливо пригнічує, - цей син знедоленого і вбивці матері, цей милий чоловік, який пророкує в Кілікії, обманюючи і пророкуючи заради двох оболів. І вже не в честі ти більше, Аполлон, коли всілякий камінь і будь-який вівтар дає пророцтва, якщо він политий маслом, прикрашений вінками і обзавівся якою-небудь здатною до обману людиною, - адже їх тепер багато на землі! Вже статуї атлета Полідаманта в Олімпії і Теагена на Фасосі почали лікувати хворих лихоманкою, а Гектору в Іліоні і Протесілаю в Херсонесі навпаки приносяться жертви. З тих пір, як нас стало стільки, все більше і більше з’являється клятвовідступників і святотатців, і справедливо ставляться люди, зневажаючи нас.
Все це про незаконнонароджених і невірно вписаних в наші списки. Але коли я чую незнайомі мені імена такі, котрих у нас немає, і які навіть не можуть прийняти певного образу, - я сміюсь над ними, Зевс. Бо де вже знаходиться горезвісна Чеснота, Природа, Доля, всі ці ні на чому не засновані і пусті назви речей, які придумали тупоумні філософи? Але ці, нашвидкуруч придумані слова настільки переконали нерозумних, що ніхто не хоче робити нам жертвоприношень, гадаючи очевидно, що і десять тисяч гекатомб не змінять того, що встановили і напряли Парки і що виконає Доля. Я б охоче спитав тебе, Зевсе, ти де-небудь бачив Чесноту, Природу чи Долю. Адже я знаю, що ти, якщо не глухий, повинен був постійно чути про них під час філософських бесід, які так крикливі. Але я змовкаю, хоча і міг би ще багато чого сказати; адже бачу, що багато хто на мене сердиться і готові мене освистати, особливо ті, яких зачепила відвертість моїх речей.
А на кінець, якщо хочеш, Зевсе, я зачитаю вже складену постанову.
ЗЕВС. Прочитай. Твоє звинувачення було не зовсім беззмістовним; проти багатьох непорядків слід прийняти міри, щоб вони не стали ще більшими.
ПОСТАНОВА.
В добрий час! У законному зібранні, скликаному в сьомий день цього місяця, Зевс був притоном, проедром – Посейдон, Аполлон – епістазом, Мом, син Ночі, - письмоводителем, а Сон виступив з наступною заявою:
«З огляду на те, що багато чужинців, не тільки еллінів, але і варварів, які недостойні ділити з нами права громадянства, невідомо в який спосіб попали в наші списки, прийняли вигляд богів і так наповнили небо, що наш банкет став тепер схожим на зборище безладного натовпу, різномовного зброду, що привело до нестачі амброзії і нектару і кубок став коштувати аж цілу міну із-за великої кількості тих хто п’є; з огляду на те, що вони самоуправно виштовхали богів древніх і істинних, вимагаючи перших місць, всупереч батьківським звичаям, і бажаючи більшого шанування на землі, - рада і народ постановили скликати зібрання на Олімпі ближче до часу зимового сонцестояння і вибрати сім суддів із богів істинних: трьох із древньої ради Кроноса, чотирьох же з числа Дванадцяти і серед них Зевса. Ці судді повинні засідати по закону, поклявшись присягою Стікса. Гермес же нехай скличе всіх, хто тільки забажає прийняти участь у зібранні. Ті, які прийдуть хай приведуть, готових присягнути свідків і принесуть докази свого походження. Після цього хай вони виходять поодинці, а судді, провівши розслідування, або об’являть їх богами, або відішлють назад у їхні могили і сімейні гробниці. Якщо ж буде помічено, що хто-небудь із відкинутих і одного разу вже виключених суддями знову спробує проникнути на небо, хай його скинуть в Тартар.
І кожен нехай робить тільки своє діло: Афіна не повинна зцілювати, Асклепій – пророкувати. Аполлон хай не виконує одразу стільки різних справ, але, вибравши що-небудь одне, та й буде пророком або музикантом, чи лікарем.
Філософам нехай заборонять вигадувати пусті імена та базікати про те, чого вони не знають.
У тих же, хто раніше був несправедливо удостоєний храмів і жертвоприношень, зображення забрати і поставити статуї Зевса, Гери, Аполлона або кого-небудь іншого; їм же місто хай насипле могильний пагорб замість олтаря. Якщо ж хто не виконає наказу і не захоче предстати перед суддями, то його засудять заочно»
Така наша постанова.
ЗЕВС. Справедлива постанова, Мом, і хто з нею згоден, хай підійме руку; або ні, нехай вона буде просто виконана. Я знаю, що більшість проголосувала би проти. Тепер же йдіть. Коли сповістить Гермес, то приходьте всі з очевидними прикметами та вагомими доказами вашого походження, з іменами батька та матері, з поясненням, звідкіля ви і в який спосіб стали богами і якої філи і фратрії. А якщо хто не пред’явить всього цього, то судді навіть не подивляться на те, що у нього на землі багато храмів і що люди вважають його богом.
ПОЯСНЕННЯ:
1) …онук якогось там Кадма, купця… - згідно з міфом, Діоніс був сином Зевса і Семели, дочки Кадма, царя Фів в Беотії, якого переказ виводив із Фінікії в Сирії;
2) … вони ще і зараз носять на тілі сліди від опіків… - Асклепій (Ескулап), син Аполлона, навчений лікуванню кентавром Хіроном, постраждав від блискавки Зевса, який боявся, що лікарське мистецтво Асклепія зробить людей безсмертними. Геракл (за переказом, який суперечить його божественності) зійшов на багаття, складене на горі Еті, щоб позбавитися від жахливих страждань, які спричиняв надітий ним отруєний плащ кентавра Несса;
3) … Як терпиш ти, Зевсе, баранячі роги…- Зевса – Аммона зображували з баранячими рогами;
Від перекладача і Вікіпедії :
- МОМ (грец. Momos) – божество глузування і лихослів’я; син Нікс, брат Танатоса, Гіпноса, Гесперид, мойр, Немесіди й Ериди. Мом ганив богів, коли вони давали дари людям, порадив Зевсу викликати Троянську війну, щоб зменшити тягар землі. За невпинне лихослів’я Зевс вигнав Мома з Олімпу. Інший міф розповідає, що Мом луснув від злості, бо не міг знайти у Афродіти жодних вад.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.