19.05.2022 10:10
for all
35 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Лукіан

Довголітні

перелік людей, що прославилися довголіттям


  1. Виконуючи повеління одного сну, я приношу тобі в дар, шановний Квінтілл, моїх «Довголітніх». Давно я вже бачив цей сон і розказував про нього друзям, ще коли ти давав ім’я своєму другому синові. Але я не міг зразу зрозуміти, що це за «довголітні», яких мені велить принести тобі господь; тому я помолився богам, щоб як можна довше жили ви – ти сам і твої сини, вважаючи, що це піде на користь всьому людському роду, а перш за все мені самому і всій моїй родині: бо здавалося, що і мені бог передрікає щось добре.

2. Проте, сам собі поміркувавши, я прийшов до думки, що, даючи таке повеління людині, яка має справу з наукою, боги, мабуть, спонукають її принести тобі в дар який-небудь витвір свого мистецтва, признавши для цієї мети найдостойнішим нинішній день, коли я дарую тобі ось ці розповіді про людей, які досягли глибокої старості, зберігши душевне здоров’я і тілесну міць. Я маю надію, що ти отримаєш подвійну користь із мого писання: по-перше, деяку благодушність і добру надію на те, що ти і сам зможеш прожити дуже довго, а по-друге, і повчальні приклади, із яких пізнаєш, що ті, хто виявляв найбільшу турботу про себе як у ставленні до тіла, так і у відношенні до душі, ті якраз і досягли глибокої старості маючи гарне здоров’я.


3. Отже, перш за все це - Нестор, наймудріший із ахейців. Гомер розповідає, що життя Нестора розтяглося на три покоління, (1) і зображує нам його чоловіком, який загартував вправами душу і тіло. Також і пророк Тіресій, за словами трагедії, пережив цілих шість поколінь. І, цілком правдоподібно, що чоловік, який присвятив себе богам і вів найчистіше життя, прожив досить довго.


4. І цілі роди, як розказують, відрізнялися довголіттям завдяки своєму способу життя: наприклад, у єгиптян – так звані жерці-переписувачі, у ассірійців і арабів – тлумачі священних писань, у індусів – так звані брахмани, люди, які віддають весь свій час безперервним заняттям філософією, нарешті, маги, - так називаються у персів, парфян, бактрів, хорасміїв, аріїв, саків, мідян і у багатьох інших варварів – пророки, члени родів, які присвятили себе богам; всі вони відрізняються міцним тілом і довголіттям, так як діяльність мага наказує їм самий суворий спосіб життя.


5. Існують навіть цілі племена довголітніх. Так, наприклад, про китайців розповідають, начебто вони живуть до трьохсот років, причому вони вбачають причину такої глибокої старості у повітрі їхньої країни, другі – в ґрунті, інші, однак, вважають причину в способі їх життя: все це плем’я, як кажуть, п’є виключно воду. І про жителів Афона передають, що вони доживають до ста тридцяти літ, також і про халдеїв йде чутка, як про тих хто живе більше ста років. Останні, до речі, вживають ячмінний хліб – засіб зберегти гострий зір. І інші почуття, при їхньому способі життя, кажуть, гостріші, чим у інших людей.


6. Втім, все це стосується цілих родів і племен довголітніх людей, причому цей довгий вік пояснюють по - різному: хто ґрунтом, повітрям, хто способом життя, а хто – і тим і другим разом. Але мені хотілось би – і це зовсім неважко – пробудити в тобі цілком законну надію на довге життя, розповівши про людей, які скрізь – на будь-якій землі, при будь-якому повітрі – досягали глибокої старості, зберігаючи своє здоров’я належними вправами і способом життя, який найбільш відповідає поставленій меті.


7. Я розділю мою розповідь, перш за все відповідно до занять тих, про кого піде розмова, і в першу чергу, звісно, розповім тобі про царів і полководців, а серед них і про нашого божественного самодержця, якого благочестива доля підняла на найвищу височінь і тим самим виказала благодіяння підлеглому йому всесвіту. Бо, таким чином, дивлячись на довголітніх мужів, чий стан і доля схожі з твоїми, тобі легше буде перейнятися надією на здорову, довгу старість і разом з тим, ти постараєшся надати своєму життю розпорядок, який забезпечить твоєму життю довголіття і добре здоров’я.


8. Нума Помпілій, найщасливіший із римських царів, який майже весь час віддавав служінню богам, прожив, як кажуть, більш восьмидесяти років. Більше восьмидесяти років жив, кажуть, і Сервій Туллій, теж цар римський. А Тарквіній, останній римський цар, якого вигнали і він потім проживав у Кумах, досяг, за переказом, віку вище за дев’яносто років, повністю зберігши тілесні сили.


9. Це – римські царі. До них я приєднаю спочатку і других царів, які жили до глибокої старості, а потім і інших, згідно зі звичками життя кожного. На останок я перерахую тобі також інших римлян, які були здоровими до похилого віку, добавивши і тих, хто в других місцевостях Італії став відомий своїм довголіттям. Моя повість буде гідним спростуванням тих, хто намагається обмовити повітря цієї країни, і тим більшу ми будемо мати надію, що наші бажання здійсняться, і довгу, сяючу старість узріє володар земель і морів, який зараз в похилому віці царює над підвладним йому світом.


10. Отже, Аргантоній, цар Тартесса, жив, кажуть, півтораста років; про це свідчать історик Геродот і лірик Анакреонт, - втім, дехто вважає це байкою. Але ось – Агафокл, сицилійський тиран, помер в дев’яносто років, як пишуть Демохар і Тімей. Гієрон, тиран сіракузький, маючи дев’яносто два роки, помер від хвороби, процарюваши сімдесят років, - про це пишуть Димитрій із Калатії (2) і інші історики. Атея, цар скіфів, загинув у битві з Філіпом на річці Істра, у віці вище за дев’яносто років. Бардуліс, цар іллірійців, як кажуть, бився на коні у війні з Філіпом, у віці дев’яносто років. Тер, цар одрісів, по свідоцтву Феопомпа, (3) помер в дев’яносто два роки.


11. Антігон Одноокий, син Філіпа, який царював в Македонії, загинув, від багатьох ран, в битві у Фракії з Селевком і Лісімахом, і помер у вісімдесят один рік, як повідомляє його соратник Ієронім. (4) І Лісімах, цар македонський, за словами того ж Ієроніма, загинув у битві проти Селевка, коли йому вже минуло вісімдесят років. А інший Антігон, син Димитрія і онук Антігона Одноокого, - цей сорок чотири роки царював над македонянами, а всього прожив вісімдесят років, згідно Мідію і іншим історикам. Те ж можна сказати і про Антипатра, сина Іолая, чоловіка величної могутності, опікунові багатьох македонських царів: він скінчив свої дні, проживши більше восьмидесяти років.


12. Птолемей, син Лага, щасливіший за всіх царів того часу, був царем Єгипту, прожив вісімдесят чотири роки і ще при житті, за два роки до смерті, передав владу Птолемею – сину, якого називали Філадельф. Який і прийняв батьківське царство, в порушення прав братів. Філетер Перший взяв владу над Пергамом, утримав її, хоча сам був євнухом, і закінчив життя, досягнувши восьмидесяти років. Аттал, названий Філадельфом, який також царював в Пергамі, - той самий, до якого явився римський воєначальник Сципіон, - залишив життя восьмидесяти двох років від народження.


13. Мітрідат, цар Понту, якого величали «Засновником» під час втечі від Антігона Одноокого помер у Понті, проживши вісімдесят чотири роки; про це пишуть Ієронім і інші історики. Той же Ієронім повідомляє, що Аріарат Каппадокійський жив вісімдесят два роки; і, мабуть що, міг би і більше прожити, та в битві с Пердіккою попав у полон і був насаджений на кола.


14. Кір Старший, цар перський, як відомо із перських і ассірійських літописів, - з якими, мабуть, згоден і Онесікріт, історик Олександра, - вже столітнім старцем одного разу почав розпитувати про кожного зі своїх друзів і взнавши, що більшість із них загинули від руки його сина, Камбіза, причому Камбіз стверджував, що зроблено це по наказу самого Кіра; тоді останній, з одного боку, дивлячись, що на нього самого падає звинувачення за жорстокість сина, а з другого – звинувачуючи себе в безумстві, - з горя покінчив життя.


15. Артаксеркс, якого називали «Пам’ятливим», і проти якого пішов війною його брат Кір, помер царем персів від недуги у віці восьмидесяти шести чи, якщо слідувати Дінону, дев’яносто чотирьох років від народження.

Інший Артаксеркс, цар перський, про якого Ісідор, історик із Хараксу, говорить, що він був царем над тим що передувало йому, Ісідору, поколінням, після дев’яноста трьох років життя був віроломно вбитий власним братом, підступним Госіфом. Сінатрук, парфянський цар, повернений на царство сакавракськими скіфами, коли йому вже минуло вісімдесят літ, прийняв владу і царював ще сім років. Цар Арменії Тигран, з яким воював Лукулл, помер від хвороби восьмидесяти п’яти років.


16. Гіспаусін, цар Харакса і місцевостей, які прилягали до Червоного моря, мав вісімдесят п’ять років, коли, захворівши, помер. Тірей, третій після Гіспаусіна цар, помер теж від хвороби, на дев’яносто третьому році; а сьомий після Тірея цар Артабаз воцарився, повернутий парфянами, у віці восьмидесяти шести літ. Кімнаксир же, цар парфян прожив цілих дев’яносто шість років.


17. Життя Массінісси, царя Мавританії, тяглося дев’яносто років. Азандр, якого божественний Август зробив із простого князька царем Боспору, нараховуючи вже дев’яносто років, був не гіршим за будь-якого молодого в кінному і пішому бою. Однак, коли він побачив своїх, які переходили під час битви на бік Скрибонія, він відмовився від їжі і помер, проживши дев’яносто три роки. Нарешті, Гоес, який царював, за словами Ісідора харакського, в його час над оманами Щасливої Аравії, помер від недуги на сто п’ятнадцятому році життя від народження.

Ось – ті царі, про довголіття яких розповідають історики, які жили до нас.


18. А тепер, оскільки серед філософів і інших учених мужів також були люди, які дбайливо дотримувалися суворого способу життя і досягли глибокої старості, відзначу тих, про кого є свідоцтва істориків, і в першу чергу скажу про філософів.

Демокрит із Абдери помер у віці ста чотирьох років, відмовившись від їжі.

Музикант Ксенофіл, як говорить Арістоксен, прийнявши філософію Піфагора, прожив у Афінах більша ста п’яти років.

Солон, Фалес і Піттак, які належали до числа відомих «семи мудреців», дожили, всі троє, до столітнього віку.


19. Зенон, вождь і засновник учення стоїків, досяг дев’яноста восьми років; розказують, що, коли він входив в народне зібрання і спіткнувся, то вигукнув; «Чому мене кличеш?». Повернувшись додому, Зенон відмовився від їжі і так закінчив життя.

Клеанфу, учню та наступнику Зенона, було дев’яносто дев’ять років, коли у нього з’явився на губі наріст. Клеанф вирішив умертвити себе голодом, але, отримавши якраз листа від деяких друзів, він прийняв їжу, виконав те, про що його просили ті хто писав і, знову відмовившись від їжі, полишив світ.


20. Ксенофан, син Дексіна, учень Архелая, який вивчав природу, прожив дев’яносто один рік; Ксенократ, учень Платона, - вісімдесят чотири; Карнеад, очільник Нової Академії, - вісімдесят п’ять; Хрізіпп – вісімдесят один; Діоген із Селевкії на Тигрі, філософ – стоїк, вісімдесят вісім; Посідоній із Апамеї в Сирії, громадянин Родоса, філософ і разом з тим укладач історичних творів, - вісімдесят чотири; Крітолай, перипатетик, - більше восьмидесяти двох; божественний Платон – вісімдесят один.


21. Афінодор, син Сандона, родом із Тарса, стоїк, який був учителем божественного Августа, і який досягнув зниження податків для Тарсу, помер у себе на батьківщині у віці восьмидесяти двох років, і народ, кожного року віддає йому почесті як герою.

Нестор, із того ж Тарсу, стоїк, учитель імператора Тіберія, прожив дев’яносто два роки; Ксенофонт, син Грілла, - більше дев’яноста років.


22. Такі ось знамениті філософи відомі своїм довголіттям. Із істориків Ктесибій помер під час прогулянки ста двадцяти чотирьох літ, як повідомляє Аполлодор в своїй хроніці.

Ієронім, який побував на війні не один раз і переніс чимало труднощів і ран, жив до ста чотирьох років, як повідомляє Агафархід в дев’ятій книзі своєї історії Азії, дивуючись чоловікові, який до останнього свого дня залишався жвавим співбесідником, зберіг гостроту відчуття і бездоганне здоров’я. Гелланік з острова Лесбоса досяг восьмидесяти п’яти, і Ферекід з Сіроса – також восьмидесяти п’яти років; Тімей із Тавроменія – дев’яноста шести, Арістобул із Кассандрії прожив, як кажуть, більше дев’яноста літ; історію ж свою почав писати, коли йому минуло вже вісімдесят чотири, про що він і сам говорить на початку своєї праці. Полібій, син Лікорта, із Мегалополя, повертаючись верхи із заміської поїздки, упав з коня, після чого захворів і помер у вісімдесят два роки. Гіпсікрат із Аміза, надзвичайно вчений і різнобічний письменник, помер у віці дев’яносто двох років.


23. Із ораторів Горгій, якого деякі називають софістом, дожив до ста восьми років і помер, відмовившись від їжі. Кажуть, що на питання про причину його глибокої старості і повного володіння всіма органами відчуття він відповів: «Це – тому, що я ніколи не шлявся по чужих пиятиках». Ісократ, маючи дев’яносто шість літ від народження, написав свій твір «Панегірик». Коли йому не доставало лише одного року до ста, він, узнавши, що афіняни розгромлені Філіпом в битві біля Херонеї, гірко промовив вірш Еврипіда, застосувавши його до себе самого:

Покинув Кадм навіки свій рідний Сідон.

Потім добавив, що Елладу чекає рабство, і покінчив з життям.

Аполлодор пергамський, оратор, який був учителем і вихователем божественного цезаря Августа, разом з філософом із Тарса, Афінодором, прожив стільки ж, скільки і цей Афінодор: вісімдесят два роки.

Потамон – відомий оратор, дев’яносто років.


24. Поет-трагік Софокл помер в дев’яносто п’ять років: він захлинувся ягодою винограду. Під кінець життя власний син Іофонт оголосив його недоумкуватим, але Софокл прочитав суддям свого «Едіпа в Колоні» і доказав цим твором, - наскільки він – у здоровому глузді, так що судді висловили йому своє велике здивування, самого ж сина визнали божевільним.


25. Кратін, автор комедій, жив дев’яносто сім літ і перед самим кінцем поставив свою «Оплетену пляшечку», (5) отримав перемогу і невдовзі після цього помер.


26. Також і комік Філімон, подібно до Кратіна, прожив дев’яносто сім літ; одного разу він спокійно лежав на своєму ложі, але раптом побачив, як осел їсть приготовлені для самого Філімона смокви; він розсміявся, покликав слугу, звелів йому, не перестаючи голосно сміятися, подати ослу випити ще й нерозбавленого вина, але задихнувся від сміху і помер. Стільки ж, тобто дев’яносто сім років, прожив, кажуть, і поет-комік Епіхарм.

Анакреонт, поет-лірик, жив вісімдесят п’ять років, і Стесіхор, також ліричний поет, стільки ж, а Сімонід кеоський – більше дев’яноста.


27. Із граматиків – Ератосфен, син Аглая, кіренець, якого можна було б назвати не тільки граматиком, але і поетом, філософом, геометром, - цей Ератосфен прожив вісімдесят два роки.


28. Також і про Лікурга, законодавця лакедемонян, пишуть, що він жив до восьмидесяти п’яти років.


29. Ось скільки я зумів зібрати для тебе царів і вчених. Правда, я обіцяв перерахувати тобі і декого із римлян і взагалі із жителів Італії, які прославилися довголіттям, - але їх усіх, якщо буде угодно богам, я покажу тобі, шановний Квінтілл, в іншому творі.


ПРИМІТКИ:

1) …життя Нестора розтяглося на три покоління…- Нестор, найстаріший серед грецьких вождів, які зібралися біля Трої. Див. «Іліада», пісня I.


Два покоління сучасних йому вже людей,

Зникли, які з ним жили і колись виростали

У Пілосі пишному; над третім вже племенем царствував старець…


2) … про це пишуть Димитрій із Калатії…- історик, про якого, окрім Лукіана, згадує Діонісій Галікарнаський, Страбон, Діоген Лаерцій та інші. Твори його до нас не дійшли.


3) …по свідоцтву Феопомпа…- Феопомп – історик IV ст. до н. е. Його історичні праці, які охоплювали епоху Філіппа Македонського, дійшли до нас тільки в уривках, які використовували інші історики, наприклад Діодор.


4) …як повідомляє його соратник Ієронім… - Ієронім із Кардії у фракійському Херсонесі, сучасник і соратник Олександра Македонського. Його твори до нас не дійшли, але на нього посилаються Діодор Сицилійський, Діонісій Галікарнаський, Плутарх та інші.


5) … «Оплетена пляшечка»… - від давньогрецького Πυτίνη – піфін. Як відомо Кратін ( 520 – 423 роки до. н. е.) був завзятим п’яничкою і в цій комедії він висміяв свій власний недолік.



Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



антична Греція, друге століття н.е.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.05.2022 20:56  © ... => Каранда Галина 


Та при його житті інформаційне поле було ще достатньо широким. І бібліотеки були, і сувої рукописів лежали не полицях, і спілкування філософів, і академії.

Це вже потім прийшло створене Авраамом християнство і добре таки зачистило греко - римський світ – навіть спалили Олександрійську бібліотеку. До чого це призвело, знаємо, до часів «темного середньовіччя», а потім і Відродження, тобто повернення до розуму і здорового сприйняття життя.

Ми ж зараз мало думаємо, що якраз тоді і закладалися основи нашого світосприйняття і всього того, чим ми зараз живемо.

А програми Авраама – Маркса і, в майбутньому Цукерберга, - вони мало що дають для розуму, а так – аби життя медом не здавалось )))

 19.05.2022 18:52  Каранда Га... => © 

Цікаво - а Лукіан це все з пам`яті писав? Чи сидів в бібліотеці, свитками обіклавшись, і вибирав дані? От дійсно стало цікаво, як в ті часи такі "реферати" писалися.