Морські розмови
Циклоп і Посейдон
ЦИКЛОП. Батьку, подивись, що зробив зі мною проклятий чужинець!* Він напоїв мене і виколов око, напавши на мене під час сну.
ПОСЕЙДОН. Але хто ж це насмілився зробити, Поліфем?
ЦИКЛОП. Спочатку він назвався «Ніким», а потім, коли втік і я вже не міг його поранити, сказав, що його звати Одіссеєм.
ПОСЕЙДОН. Знаю, про кого ти говориш. Це – Одіссей, ітакієць. Він плив від Іліону. Але як же він понівечив тебе? Він же не дуже-то і хоробрий.
ЦИКЛОП. Коли я повернувся з пасовища, то застав в печері багатьох людей, які мабуть замислили щось недобре проти моїх стад. Я заклав вхід до печери – для цього у мене завжди був великий камінь, - розклав багаття, підпаливши принесене з гір дерево, і бачу, що прибульці стараються куди-небудь сховатись. Схопивши декілька чоловік, я, як то і належить, з’їв цих розбійників. Ось тут-то цей негідник, вже і не знаю – «Ніхто» чи Одіссей – налив якогось зілля і подав його мені випити; питво було солодке і духмяне, але підступно плутало думки. Не встиг я його ще й випити, як все переді мною все закружляло, сама печера перевернулась, - я був сам не свій, і в кінці кінців мене здолав сон. А той, загостривши колоду і підпаливши її, осліпив мене, поки я спав; з тих пір я нічого і не бачу, Посейдоне!
ПОСЕЙДОН. Як глибоко ти спав, дитино, якщо не скочив, коли тебе осліпляли! Ну, а той, Одіссей, як же він втік? Я не розумію, як він міг відсунути від виходу камінь.
ЦИКЛОП. Я сам відсунув камінь, бажаючи легше спіймати його при виході. Я сів біля входу і, простягнув руки, полюючи за ним, випускаючи тільки овець на пасовище, доручивши барану подбати про все, що за звичай робив я.
ПОСЕЙДОН. Розумію! Твої гості непомітно вийшли із печери підвісившись знизу до овець; але ж ти повинен був покликати на поміч ще й інших циклопів.
ЦИКЛОП. Я їх скликав, батьку. Вони збіглися і почали розпитувати, хто кривдник. Коли ж я відповів: «Ніхто», вони прийняли мене за божевільного і пішли. Ось так-то перехитрив мене цей проклятий, який назвався таким іменем. Але найбільше засмутило мене те, що він, знущаючись над моїм нещастям, крикнув мені: «Сам твій батько, Посейдон, не вилікує тебе!»
ПОСЕЙДОН. Не засмучуйся, мій сину, я відомщу йому! Нехай він узнає, що якщо і не в моїй силі повернути тобі зір, то доля моряків у моїх руках. А він же ще плаває по морю.
Примітка: - подивись, що зробив зі мною проклятий чужинець* – Одіссей. Опис цього епізоду в IX пісні «Одіссеї».
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
.gif "{#}")