І ЖАРТОМА І ВСЕРЙОЗ
оповідки 53 - 57
53.
Один городянин найняв для свого сина вчителя, щоб той навчив його витонченим мистецтвам, доброї моралі і гідній поведінці. Рік чи два по тому він поцікавився успіхами сина. Вчитель сказав, що успіхи відмінні. І батько спитав: «А в карти він грає?» Вчитель каже: грає. «Що ж це не шкідливо, - сказав батько, - це йому в житті пригодиться. А до жінок він ходить?» Вчитель говорить: ходить. Батько у відповідь: «Воно і непогано, нехай погрішить, а потім, дивись, із нього і вийде що-небудь путнє. А брехати йому приходиться?» Вчитель говорить: «Та від нього ще ніхто жодного слова правди не чув». – «А от це погано, - сказав батько, - тепер я бачу, що на нього нічого надіятись, тому що брехня – це такий порок, що з роками тільки підсилюється, тоді як інші слабшають і поступово сходять нанівець. Тому брехня особливо ганебна штука».
І справді: для людини немає нічого більшого, аніж віра; якщо її втрачаєш, то губиш і самого себе. Є і поговірка: хто бреше, той і тягне. І ще: перелюбство, брехня і крадіжки мають одну природу. Хоча дехто у цьому і сумнівається, тому що зовсім необов’язково вчиняти всі можливі лиходійства зразу, щоб уславитись як лиходій, цілком достатньо і одного.
54.
Жив собі один одружений лицар, і його дружині страшенно хотілося взнати, про що говорять чоловіки у своїй компанії. Чоловік не відкривав їй цього і не раз говорив: «Ви, жінки, не вмієте тримати язик за зубами». Дружина заперечувала: «Ми вміємо зберігати таємницю, навіть краще за вас, чоловіків»
Одного разу лицар вирішив перевірити її і поскаржився, що у нього болить живіт. Дружина відповіла: « Сходи в нужник і тобі стане легше». Лицар сходив до нужника, а повернувшись, сказав дружині: «Жінко моя, мені потрібно розказати тобі жахливу таємницю. Але тільки при умові, що ти зумієш її зберегти». Дружина поклялась, що зуміє.
Лицар повідав їй, що у нього зі шлунку випурхнула чорна ворона, тому-то йому і було перед тим так боляче. Дружина сказала «Радій, мій пане, що тепер тобі полегшало». І в той же день пішла до сусідки і, взявши з тої страшу клятву, розповіла, що у її чоловіка зі шлунку випурхнули дві чорні ворони. Сусідка ж взялася розказувати про це всім підряд, тільки ворон в її розповіді було вже три. І вневдовзі новина облетіла все місто, а число ворон досягло п’ятдесяти.
Та і як не поділитися з другом довіреною тобі таємницею, коли і він від тебе нічого сховати не може. Так, принаймні, виправдовують свою поведінку базіки і пліткарі.
55.
Читали ми у древніх поетів про царя на ймення Мідас і про те як у нього виросли ослині вуха, а щоб їх сховати, він носив на голові, не знімаючи, велетенського ковпака. І був у нього вірний слуга, йому одному відкрив цар таємницю, найсуворіше заборонивши говорити про це, тому що ослині вуха являють для царської особи нечувану ганьбу.
Але слугу так і розбирало бажання поділитися з ким-небудь довіреною йому таємницею. Вісім днів він терпів, а на дев’ятий не стримався: пішов він до лісу, викопав в землі яму, ліг на живота, опустив голову до ями і двічі прокричав туди: «У царя, мого пана. Ослині вуха!» Потім засипав яму землею і пішов додому, звільнившись від настирливого бажання. А із ями виросла тростина, і прийшли туди конюхи і пастухи і вирізали із тростини дудки – і раптом виявилося, що всі ці дудки співають на один лад і постійно повторюють одне і те ж: «У царя Мідаса ослині вуха!»
І це – знову про тих хто не в змозі приховати погану новину навіть від самого себе. Але і про тих, подібних натурою до жінок, хто, якщо щось узнає, обов’язково повинен з ким-небудь поділитися, а коли поділиться, йому легшає, зберігати ж що-небудь в глибині своєї власної душі такий чоловік не вміє.
Вино витримане в глибині бочки, куди як краще того, що вихлюпнулось через край. Такі люди подібні бочкам з молодим вином – в таких бочках обов’язково роблять отвір, якщо ж про це забудуть, вино може вибити і дно. Так і цим людям здається, що, якщо вони не поділяться таємницею, то у них виб’є дух.
56.
Якийсь собі купець завів собі однооку коханку, та так прив’язався до неї, що і кроку без неї не міг ступити. Його рідні всіма правдами і неправдами заставили його переїхати в інше місто, аби тільки розлучити його з нею і позбавитися її. Три або чотири роки по тому він повернувся на батьківщину, зустрів на вулиці бувшу подругу і сказав їй: «Ну і діла! Поки я був у від’їзді, ти лишилась без ока!» - «Ні, любий Ганс, - відповіла одноока, - не я лишилася ока, а це у тебе відкрилися очі»
Бо він до пори і не помічав її недоліку, в такому засліпленні він був. Францискус Петрарка говорив: кожен закоханий сліпий, бо він не бачить того, що йому треба було бачити.
57.
У одного теслі була молода, красива і благочестива дружина, і закохався в неї багатий удівець; задумав він схилити її до перелюбу, і вирішив не жаліти для цього ніяких грошей, і найняв стару зводню, пообіцявши їй купу золота в разі успіху, і видав наперед гульден. Стара пішла до дружини теслі, придумала, що доводиться їй рідною тіткою, і закликала її до розсудливості. Ось, мовляв, тесля бідний і дружина його бідна, а з’явився тут один багатий чоловік, якому вона сподобалась і полюбилась, - і накупить він їй і платтів і всього, чого тільки вона забажає. Молода жінка відповіла: «Я прийму тільки ті подарунки, які не завадять моїй честі». Зводня вигукнула: «А тепер ти мені ще миліша, раз ти така праведна!» Домовилась про все з багатієм і пішла одного разу увечері на прогулянку з дружиною теслі, і опинилися вони, якби ненароком біля воріт дому, де жив удівець. Тут ворота візьми та й відчинись, зводня підштовхнула красуню в глибину дому, а там чекали, та і стіл вже був накритий, сіли вечеряти, і зрозуміла дружина теслі, що її сторгували. Почала вона гадати, якби-то вийти з такого положення з гідністю, нахилилась до старої і шепнула: «Мила тітонько, зо мною сьогодні не все в порядку по жіночій частині, але урочисто тобі клянусь, що повернусь сюди з тобою не пізніше, чим в неділю».
Така обіцянка прийшлась до смаку і багатію і зводні. А дружина теслі вирішила провчити стару, і привела до себе додому трьох благочестивих жінок, і видала їм добряче пруття, і сховала в спальні. Коли ж стара зводня з’явилася і покликала дружину теслі начебто до церкви, та відповіла: «Зайди-но тітонько до спальні та допоможи мені одягнутись». І заманила її в спальню, а там вже благочестиві жінки схопили її, роздягли догола і відшмагали пруттям до крові. Коли ж, нарешті вирішили, що з неї досить, розчинили двері і дали їй можливість втекти, і стара зводня побігла голою, а за нею погналися чотири жінки з пруттям.
На долю дружини теслі випало більше похвал, чим було б користі від подарунків багатія. От що таке благочестива дружина.
м. Ельзас, 1522 року