Солом’яний капелюшок
з рубрики / циклу «Мініатюри»
У кожного своя історія життя і, напевно, є що згадати та розповісти – знайшлися б уважні слухачі. Але ось новенькому солом`яному капелюшку поки і похвалитися особливо нічим - йому від народження всього кілька днів! Старий капелюшник, коротаючи довгі зимові вечори, не поспішаючи зробив його, дбайливо стежачи за тим, щоб спіральний візерунок залишався рівним і гладким, а сам при цьому тихенько наспівував якусь нехитру пісеньку. Капелюшок назавжди запам`ятав її, а ще мозолисті, вмілі пальці, що подарували йому життя та своє тепло. Коли роботу було завершено, майстер акуратно обшив поля по краю стрічкою, пов`язав червоний бант і повісив обновку на стійку біля прилавку. Вирішивши, що все його життя відтепер пройде на вішалці, капелюшок засмутився.
Але наступного ранку трапилося справжнісіньке диво: у лавочку зазирнула юна чарівна дівчина і, відразу ж помітивши солом`яного красеня, купила його, не торгуючись. Тепер вони цілими днями не розлучаються - капелюшок дбайливо прикриває симпатичне личко своєї господині від палючого проміння літнього сонця, а та, у свою чергу, всюди бере з собою обновку, куди б не прямувала. І солом`яний капелюшок цілком щасливий, тому що нудьгувати йому не доводиться. Він подорожує, буває на пікніках, замріяно завмирає, слухаючи романтичні вірші, які іноді мелодійним голосом читає господиня, і часто ловить на собі захоплені погляди. Втім, капелюшок не настільки дурний і чудово розуміє, що захоплюються, швидше за все, стрункою красунею господинею. Але... оскільки та обрала саме його, то хоч і маленька частка захоплення, але все ж таки належить і солом`яному капелюшку...
Валентина Валевська – колаж «Солом’яний капелюшок»