24.03.2023 23:23
для всіх
99
    
  1 | 1  
 © Лукіан

СКІФ, або ДРУГ НА ЧУЖИНІ

відвідування скіфом Токсарідом Афін



Не Анахарсіс прийшов першим із Скіфії до Афін, пристрасно прагнучи еллінської освіти, але раніше за нього так зробив Токсарід, мудрий чоловік і великий шанувальник краси, що бажав пізнати найкращі характерні риси і звичаї населення. На батьківщині Токсарід не належав до царського роду «Пілофорів» у дорожніх капелюхах, (1) але був простим скіфом, одним із тих багатьох, яких у них називають «Восьминогими» (2), тобто власником двох волів і кибитки. Цей Токсарід потім навіть не повернувся до Скіфії, але так і помер в Афінах, а через деякий час, був визнаний героєм, і жертвопринесення на його честь афіняни здійснюють, як для «лікаря – чужинця», таке ім’я він отримав, ставши героєм. За що і був внесений у перелік героїв і признаний одним із Асклепіадів, - про це, можливо, непогано було б вам розповісти, щоб ви узнали, що не тільки у скіфів є звичай перетворювати людей на безсмертних і посилати їх до Замолксіса, але що афінянам також дозволяється перетворювати скіфів у богів в самій Елладі.


Під час великої чуми (3) дружині Архітела, члена Ареопага, (4) здалося, нібито постав перед нею якийсь скіф і велів сказати афінянам, що вони звільняться від чуми, яка їх охопила, якщо рясно покроплять вузькі вулиці міста вином. Цей засіб, кілька разів застосований, - бо афіняни не залишили почуте без уваги, - надовго припинив напади чуми; чи тому, що вино своїм запахом знищило якісь шкідливі випаровування, чи тому, що герой Токсарід, будучи обізнаним у лікуванні, знав ще щось інше, чому і дав свою пораду. Винагорода за лікування ще й до цих пір виплачується йому у вигляді білого коня, якого приносять в жертву на тій могилі, звідкіля, за показанням Демайнети, з’явився герой, щоб дати вже згадану пораду відносно вина. Так і виявилося, що тут похований Токсарід, знайдений за надписом, хоча він і не весь добре зберігся, але більш завдяки тому, що на плиті був вирізьблений чоловік – скіф, що тримав у лівій руці натягнутого лука, а в правій, схоже що, книгу. Ще і зараз можна бачити більше половини цього зображення, а лук і книгу повністю; верхня ж частина плити і обличчя чоловіка вже зруйновані, мабуть що, часом. Неподалік від Діпілонських воріт, по ліву руку, якщо йти до Академії, знаходиться невисокий пагорб і плита, що лежить на землі; незважаючи на це вона постійно увінчується вінками. Також говорять, що декілька хворих лихоманкою уже отримали від Токсаріда зцілення, і в цьому, Зевс свідок, немає нічого неможливого, колись герой вилікував ціле місто.


Однак згадав я про Токсаріда, власне, з наступної причини. Ще при житті Токсаріда Анахарсіс, що тільки-но зійшов на берег, піднімався із Пірея в місто. Як людина приїжджа, і до того ж варвар, Анахарсіс, звісно, спершу відчував неабияке сум’яття думок, нічого не розуміючи, здригаючись при будь-якому шумі, не знаючи, що робити з собою, так як він помічав, що викликає у перехожих сміх своїм одягом; скіф не стрічав нікого, хто б розумів його мову, і взагалі вже почав каятися у своїй мандрівці і мав твердий намір, лише глянувши на Афіни, зразу ж почати обережний відступ, сісти на корабель і плисти назад до Босфору, звідкіля йому вже недалека дорога додому, у Скіфію. В такому стані знаходився Анахарсіс, і раптом уже в «горщиковій» частині міста (5) стрічається йому, воістину як яке-небудь добре божество, цей самий Токсарід. Спочатку увагу Токсаріда привернув одяг своїм вітчизняним покроєм; потім, звісно, йому неважко було пізнати і самого Анахарсіса, оскільки той був дуже знатного роду і знаходився серед найважливіших скіфів. Але як було Анахарсісу визнати одноплемінника у цьому чоловікові, одягненому як еллін, з виголеним підборіддям, (6) без поясу і залізного меча, з грецькою мовою, що вільно ллється, в цьому одному із чистокровних уродженців самої Аттики? До такої міри Токсаріда переробив час!

Але Токсарід звернувся до Анахарсіса скіфською мовою і сказав:

- Чи ти, бува, випадково, не син Давкета?

Заплакав Анахарсіс на радощах, що нарешті зустрів когось, хто говорить на рідній мові, та ще й знає, ким він був у себе в Скіфії, і спитав:

- А звідкіля ти мене знаєш, незнайомцю?

- Я і сам – відповідав той, - звідтіля, із ваших країв; Токсарід моє ім’я. Я не із знатних, щоб тим самим бути тобі відомим.

- Так чи не той ти, бува, Токсарід, - спитав Анахарсіс, - про якого я чув? Говорили, що якийсь Токсарід із любові до Греції, покинув дружину в Скіфії і маленьких діток, поїхав до Афін і тепер проживає тут, шанований найзначнішими громадянами.

- Я той самий, - відповів Токсарід, - якщо ще, інколи у вас говорять про мене.

- Так знай же, - сказав тоді Анахарсіс, - що я став твоїм учнем і суперником у любові до коханої тобою Греції і в бажанні побачити її. З цією саме метою я і вирушив у далеку дорогу. І от я тут, перед тобою, випробувавши досить багато небезпек від племен, що живуть на цьому путі. Якби я не зустрівся з тобою, то я вже було вирішив ще до заходу сонця знову повернутися на корабель: до такої міри збентежила мене новизна і незрозумілість усього, що я бачу. Заклинаю тебе Мечем і Замолксісом, богами батьків наших, прийми мене, Токсаріде, на чужині, проведи і покажи все найпрекрасніше в Афінах, а потім і в іншій Греції, розкажи про закони, що мудріші всіх, і про людей, які краще всіх, і поясни їхні звичаї і свята всенародні, і життя і державний устрій – все, заради чого і ти, і я услід за тобою здійснили таку довгу подорож. Не допусти, щоб, не познайомившись з ними, я повернувся назад.


- Слова твої, сказав Токсарід, - аж ніяк не слова закоханого, що доходить до самих дверей і, повернувшись, іде геть. Втім, не бійся! Тобі не треба від’їжджати, як ти говориш, і не легко, мабуть що відпустить тебе це місто: не так вже мало воно має чарівності для прибулого чоловіка. Місто оволодіє тобою так сильно, що ні про дружину, ні про дітей, якщо вони у тебе є, ти більше не згадаєш. А як тобі в найкоротший термін побачити саме місто афінян і тим більш всю Грецію і те, що у греків є прекрасним, цьому навчу тебе я. Є тут мудрий муж, місцевий уродженець, правда, але який багато мандрував і в Азії, і в Єгипті, і з кращими людьми мав знайомства. Але в іншому цей чоловік не схожий на багатія. Навпаки, він справжній бідняк. Ти сам побачиш старого і до чого він просто одягнений. Втім, за мудрість і інші чесноти його дуже поважають, так що навіть вдаються до нього як до законодавця в питаннях про державний устрій і вважають гідним жити за його вказівками. Якщо ти придбаєш його дружбу і зрозумієш, що він за чоловік, - можеш бути впевненим: у ньому ти володітимеш усією Грецією, а головне – узнаєш, що є в ній гарного. Тому не знаю більшого блага, яким би я зміг тебе порадувати, як влаштувавши тобі зустріч зі старим.


- Так не будемо тоді мешкати, Токсаріде, - сказав Анахарсіс, - бери мене і веди до нього. Одного я тільки боюся: не виявився б він недоступним і не вважав би твій клопіт в моїх справах зайвим.

- Не говори так! - Заперечив Токсарід. – Я впевнений, що доставлю старому велику радість, давши можливість зробити добро заїжджій людині. Іди за мною: побачиш сам, яка богобоязливість цього чоловіка перед Зевсом – Гостинним, (7) та і взагалі яка лагідність та добросердечність. Та ще чого краще: ось він і сам, за милістю долі, підходить до нас, занурений у роздуми, міркуючи сам з собою. - І услід за цим, вітаючи Солона, Токсарід сказав йому: - Я зустрічаю тебе чудовим подарунком: приводжу до тебе чужинця, якому потрібна дружба.

Він – скіф, із нашої знаті, подібний до ваших євпатридів, але, не дивлячись на це, залишив усе, що мав на батьківщині, і прибув сюди, бажаючи бути серед вас і бачити все краще, що є в Елладі. І от я придумав для нього найгарніший і найлегший шлях для того, щоб і самому пізнати все, і стати відомим для кращих громадян: це - познайомити приїжджого з тобою. І, якщо я тільки знаю Солона, ти виконаєш це, ти даси іноземцю заступництво на чужині і зробиш із нього справжнього громадянина Еллади. Як я тільки що тобі говорив, Анахарсіс, ти все уже бачив, узрівши Солона: перед тобою Афіни, перед тобою Еллада. Ти більше тут не чужий, всі тебе знають, всі тебе люблять. Такий великий вплив цього старця. У спілкуванні з ним ти забудеш все, що залишив у Скіфії. Ти отримав нагороду за труднощі шляху, досягши мети, до якої вабила тебе любов: ось перед тобою суворий зразок еллінства, пробний камінь аттичної філософії. Отже, знай: ти найщасливіша людина – ти будеш із Солоном, ти будеш користуватися його дружбою.


Довго було б розповідати, як зрадів Солон такому подарунку, і що сказав, і як в подальшому вони перебували разом: (8) один – я маю на увазі Солона – наставляючи та повчаючи найкращому і роблячи Анахарсіса другом для всіх, і знайомлячи його з найкращими еллінами, і всіма способами піклуючись, щоб як можна приємніше скіф проводив час в Елладі; другий – дивуючись мудрості Солона і, за доброю волею, ні на крок не відходячи від нього. Як обіцяв Токсарід, в одній людині – Солоні – Анахарсіс все пізнав за короткий час, став усім відомий через нього і всі його поважали. «Солон хвалить» - значило чимало, але і в похвалі люди покладалися на нього як на законодавця і любили тих, кого Солон оголошував гідними, і вірили, що ці люди – кращі. Нарешті, Анахарсіс, включений до числа громадян, єдиний із варварів був посвячений в містерії, якщо варто довіряти Теоксену, який про це розповідає. (9) І я думаю, Анахарсіс, так і не повернувся б до Скіфії, якби не помер Солон.


Чи не здається вам, однак, що вже пора привести мої слова до цілі, щоб не лишилась розповідь без голови і не ходила навколо? Пора, нарешті, вам узнати, заради чого Анахарсіс із Скіфії разом з Токсарідом прибули зараз в моїй розповіді до Македонії разом зі старцем Солоном із Афін. Отже, я заявляю, що зі мною сталося майже те ж саме, що і з Анахарсісом. Але, заради Харит, не гнівайтесь на мене за уподібнення, за те, що я порівняв себе з людиною царського роду. По-перше, адже і Анахарсіс теж не варвар, і ніхто не може сказати, начебто ми сірійці, (10) гірші за скіфів. Я зовсім не за царським походженням порівнюю себе з Анахарсісом, і ось чому: коли я вперше приїхав до вашого міста, я зразу був вражений, побачивши велич і красу його, велику кількість громадян і, взагалі, всю могутність і весь блиск міста, - був вражений до того, що довго був у здивуванні перед усім цим і не міг надивитися, відчуваючи те ж, що відчував той молодий острів’янин перед палацом Менелая. (11) Так, таким і повинен бути стан мого духу при вигляді міста, що досягло найвищого розквіту і, за словами відомого поета,


Квітує благами всіма, якими місто накриває…


Перебуваючи в такому стані, я почав розмірковувати: що ж мені тепер робити? Виступити перед вами з моїми творами у мене вже давно було вирішено. Бо перед ким же ще я міг виступити, якби, не кажучи ні слова пройшов мимо такого міста, як це? І я почав – не сховаю від вас всієї правди – дізнаватися, які тут громадяни вважаються впливовими, до кого звернутися, кого обрати покровителем, щоб у всіх ділах можна було скористатися його допомогою. І от тут-то не один чоловік, як Анахарсісу, і при тому не еллін, - я говорю про Токсаріда, - але багато хто, краще сказати – всі на один голос, і тільки в різних виразах, почали говорити мені: «Чужинцю! Багато чесних і розумних громадян у нашому місті, і далеко не скрізь ти зустрінеш стільки добрих людей, - але, особливо, два мужа виділяються у нас своїми перевагами: родовитістю і загальною повагою вони далеко перевершують інших, і за освітою і по силі промов їх можна порівняти зі славним аттичним десятком. (12) Народна прихильність до них межує зі справжньою любов’ю, і завжди все робиться так, як вони побажають: бо бажають вони того, що найкраще для міста. Про доброту цих людей і їхню дружелюбність до чужинців, про їх здатність, знаходячись на такій висоті, ні в кому не збуджувати почуття заздрості і викликати лише пов’язану з любов’ю пошану, про їхню привітність і доступність – ти, трохи згодом, познайомившись, сам почнеш розповідати іншим.


І, що дивнішим за все тобі здасться, що обидва ці чоловіки із однієї і тієї ж сім’ї, батько і син: що стосується батька, то уяви собі якогось Солона, Перикла чи Арістіда; син же його вже одним зовнішнім виглядом зразу ж полонить тебе, такий він величний і прекрасний якоюсь особливою мужньою красою. Але якщо він до того ж скаже хоча б слово, ти підеш за ним, наче б твої вуха були приковані до нього, стільки краси в тому, що злітає з язика цього молодого чоловіка. Все місто з відкритим ротом слухає його кожного разу, коли той виступає з промовою перед народом. Те ж саме, кажуть, відчували в давнину афіняни перед сином Клінія, (13) з тією тільки різницею, що їм незабаром прийшлося розкаятися за свою любов, якою вони полюбили Алківіада, а цього юнака наше місто не тільки любить, але вважає гідним поваги. І взагалі в ньому одному – благо нашого народу, і велика для усіх громадян користь – в одній цій людині. І якщо юнак сам і його батько приймуть тебе і зроблять своїм другом – все місто на твоєму боці; їм варто зробити лише знак рукою, - тільки знак, - і твій успіх поза всякими сумнівами».

Так говорили всі, - клянусь Зевсом, якщо потрібно клятвою підтвердити слова мої, і виявилося, коли я вже сам випробував на ділі, що була сказана лише незначна частина правди.


« Не час зволікати, всі сумніви геть», - як каже кеоський поет. Потрібно підняти всі вітрила, все зробити, все сказати, щоб всі ці люди стали моїми. Бо, якщо це вдасться, все небо буде безхмарним, вітер – попутний, море спокійно – схвильоване і гавань близькою.



Примітки:


1)… до царського роду «Пілофорів»…- «пілофор» - той хто носить капелюха. Пілос дорожній капелюх з невеликими краями.

2)… яких у них називають «Восьминогими»…- «октаподес»: «окто» – вісім, «подес» - ноги.

3)… під час великої чуми…- мається на увазі чума в Афінах в 430 році до. н е.

4)…дружина Архітела…- Діменета; Архітел був головою Ареопага під час «великої чуми» в Афінах в 430 році до н. е.

5)… в «горщиковій» частині міста…- Керамік.

6)… з виголеним підборіддям…- історично невірно: густа, широка борода сприймалася як ознака мужності, і голити її вважалось ганебним. Гоління увійшло в моду при Олександрові Великому (друга половина IV ст. до н. е.).

7)… Зевс Гостинник – Зевс Ксеній («ксенос» - гість, чужинець).

8)… і як в подальшому вони перебували разом…- невідомий історик.

9)… якщо варто довіряти Теоксену…- про зустріч Солона з Анахарсісом в дещо іншій формі розказував також Плутарх (біля 125 – 45 року до н. е.) в «Життєписі Солона).

10)… начебто ми сірійці…- Лукіан був родом із м. Самосати в Сирії.

11)… що відчував той молодий острів’янин…- тобто Телемах, син Одіссея і Пенелопи («Одіссея», пісня IV).

12)… їх можна порівняти зі славним аттичним десятком…- маються на увазі десять грецьких ораторів класичного періоду, яких олександрійські вчені II ст. до н. е. вважали найкращими майстрами ораторського мистецтва: Антіфонт, Андокід, Лісій, Ісократ, Ісей, Демосфен, Есхін, Гіперід, Лікург і Дінарх.

13)…син Клінія…- Алківіад, що походив із аристократичної афінської сім’ї, правитель афінської республіки. Перикл був його родичем і опікуном.



Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



антична Греція, друге століття н.е.

Каллистрат цікавиться

  • КаллистратМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!