Ще один рік…
Ще рік пройдений. Мої привиди ідуть вслід за мною, штовхають в спину, підганяють і не дають можливості перекурити… Я противлюся, штовхаю їх ліктями, впираюся, але з кожним роком сил меншає, а потім і бажання опиратися… Здається, я уже був тут, ходив тими стежками, пив міцний ром і розмахував мечем. Мій «Дракар» стояв в Картахені, в бухті на якорі, а тридцять пар вЕсел, нерухомо занурені в воду, готові кожної миті зробити перший загреб, щоб вийти у відкрите море. Це не моя земля! Це тепле море і гарячий потік вітру, який часто приносить з Африки хмари піску, ці сліпучі промені, від яких темні плями пливуть перед очима - все це чуже. Криниці, що ховаються за високими мурами, обрамлені великими валунами для збереження прохолоди - їх зараз майже не залишилося. Прогрес вносить свої корективи, але старі люде знають - одного дня потреба в «El pozo” стане необхідною умовою, щоб вижити. Я пам‘ятаю часи, коли чоловік убив власну дочку за кварту води, яку та вилила на землю. Це було не так давно - у минулому житті, коли достаток вимірювали кількістю води в цих краях. Я тинявся від шинку до шинку, годував свого друга з руки лущеною кукурудзою, слухав як смачно він румигає і форкає від задоволення. І часто приходилося відмовлятися від рому, щоб за pesetas напоїти мого друга водою. Задуха й пісок - все що мож пригадати з того світу. Яким контрастом той спогад лягає на інший - весла, шторми і ранковий бриз, цілковитий штиль і холодні вітри океану, рев могутніх хвиль і дикий охрап зхарапуджених коней. - Не нагнітай! - чую інколи цей шепіт - все йде, як має… Світ вже не той, і Час вже не той.., і біль стихає.
"Душа стомилась піднімати брили.
Мені б забути всіх уже і все!..
Та тільки там… до отчої могили…
чи хоч хто-небудь квіти принесе?
Свойого неба не замінить жодне.
Без тих коханих обрисів і рис
я почорнів, як дерево жалобне,
в чужій землі усохлий кипарис!"
Сніг у Флоренціі Л.Костенко
…Може здаватися дивним, але я відчуваю зв’язок і спорідненість наших душ. Можливо мої відчуття не мають під собою твердого підґрунтя, але в своїх помислах я часто уявляю Твою реакцію на мої вчинки, слова, навіть думки. Інколи я пробую їх змінити, подумки шукаючи Твого одобрення, чи заперечення. Може все це сон?
Може.