04.12.2023 00:48
для всіх
25
    
  - | -  
 © Зельд

На Коропецьких усипальнях

********

Сади полило враз дощами

І пишно мальви розцвіли, 

А ми з тобою манівцями, 

Бродили вдвох, після грози.


Так ніжно, трепетно вдихали

Азон і свіжий запах руж, 

Струмочки каламутні гнали

До вщерть наповнених, калюж.

І все жило, все клекотіло, 

Співало, ніжилось, росло, 

А нас з тобою: тіло й тіло, 

Манила стежка за село.


Понад Дністер, рядами саду, 

Де зав‘язався виноград, 

Трясли дерева, поки впАдуть

Два спілі яблука підряд.


Кусали іх;

смачні, рум‘яні, 

Мінялись ними, на смакИ

І цілувались.., 

цілувались.., 

Аж з неба падали зірки.


Через рови, кущі шипшини, 

На «Хандерисовий Арбат»

Підставивши до сонця спини, 

Ми поверталися назад.


На Коропецьких усипальнях, 

Де спочивають Каганці, 

Ми обіцяли не здаватись

І бути вірними собі.


І не здавались.

Світ брутальний

Нас загартовував до сліз, 

Здавалось нам, що ми -

як човен, 

Всім течіям на переріз.


Здавалося, що вже зробили

Ми для нащадків вільним край, 

Нам так здавалось, 

але сили, 

Нас покидали зазвичай.


Нам бракувало ще почину -

Почати будувати ту, 

Що знов назвемо Україну -

Веселу, вільну, гомінку...


Пройшли літа, минули зИми, 

Вже дзвін на церкві б‘є в набат:

Підставивши до сонця спини, 

Ми повертаємось назад.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!