Заводій
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Життя сповнене несподіванок і сюрпризів, а вже які неймовірні історії часом воно підносить, що й не кожен казкар здатен скласти! І що найголовніше, те, що вони справжні й абсолютно правдиві. Втім, посудіть самі...
В однієї доброзичливої господині жила-була неспокійна руда курка. Поки всі кури на чолі з гордовитим півнем проводили час на городі, відшукуючи в землі смачненьких черв`ячків, вона цілими днями метушливо шастала подвір`ям, наче щось розшукуючи, заклопотано квоктала, зазирала в усі куточки - тобто виглядала вельми схвильованою. А вся справа була в тому, що їй настав час стати мамою, і вона шукала затишне містечко, де могла б висидіти курчат.
Помітивши це, господиня поставила в кутку сараю просторий дерев`яний ящик, вистелила його соломою, поклала туди десяток міцненьких яєць і всадовила на них Рижуху. Курка відразу заспокоїлася, стихла і приступила до виконання нових обов`язків. Усе йшло своєю чергою. Але одного разу вночі, коли надворі вирувала гроза, до сараю залізла абсолютно знесилена безпритульна кішка, якій настав час народжувати...
Що там відбувалося - невідомо, але коли вранці господиня зайшла всередину, то виявила поруч із гніздом квочки бездиханну кішку, а сама Рижуха мала дещо ошелешений вигляд. Причина такого її стану з`ясувалася досить швидко - з-під курки пролунав жалібний писк і пір`я на її боці роздулося, наче там щось ворушилося. Господиня обережно розсунула пір`я і з подивом побачила маленьку сіру грудочку. Це було новонароджене кошеня, яке ще й оченята не відкрило. Жінка хотіла забрати його, але Рижуха протестувальницькі заквоктала і навіть легенько клюнула руку господині. Ось так і вийшло, що малюк, якого прозвали Мурзиком, залишився зі своєю названою мамою - Рижухою. Жаліслива господиня поховала кішку, а кошеня підгодовувала молочком із пляшечки.
Чи довго, чи коротко, а настав день, коли курчата вилупилися. До цього часу і Мурзик зміцнів. Тепер він пустотливо поблискував цікавими оченятами, відважно вирушаючи в мандри сараєм, а пухнасті жовті грудочки - курчата всюди шкандибали за ним, немов визнавши за Мурзиком право верховодити їхньою веселою компанією. Тому домочадці жартома називали його заводієм.
Незабаром галаслива ватага перекочувала у двір, де вже щосили господарювало спекотне сонячне літо. Тут було справжнісіньке роздолля, не те, що в сараї. Малюки пустували цілими днями, а Рижуха самовдоволено поглядала на них, радіючи незвичайній дружбі курчат і кошеняти.
Одного разу на подвір`я залетіла стара сіра ворона, яку зацікавив курчачий писк. Вона сіла на краю даху і почала спостерігати за тим, що відбувається. Хитрі ворони, як і сороки, відомі своєю злодійкуватістю, ось і ця вирішила викрасти курча. Дочекавшись, поки квочка відійшла в дальній кінець двору, сіра розбійниця стрімко спікірувала на галасливу ватагу жовтих грудочок, уже смакуючи поживу, але не тут-то було. Немов сіра блискавка промайнула в повітрі - це Мурзик відважно кинувся на підступну викрадачку і вчепився їй у хвіст. Від несподіванки ворона злякано каркнула і квапливо злетіла, втративши при цьому кілька пір`їн із хвоста. Зробивши декілька кіл над обійстям і обурено покаркавши, вона вирушила геть не солоно хлібавши. Примчала стривожена Рижуха і, дбайливо оглянувши своїх малюків, із вдячністю щось прокудахтала Мурзику, а той притулився до неї і ласкаво потерся об її бік.
Ось така історія трапилася минулого року в сусідньому селі. Кажуть, що нині Мурзик змужнів і перетворився на дорослого кота, а його зведені брати й сестри стали молодими півниками й курочками. Але все одно вони, як і раніше, товаришують і часто слідують за Мурзиком, який так і залишився заводієм у їхній компанії.