Геродот, або Аецій
розповідь про те як Геродот і художник Аецій Амфіполійський оприлюднили свої твори на Олімпійських іграх
О, якби - то було можливим наслідувати Геродоту! Я не говорю про все що йому властиво, - бо занадто надмірним було б таке бажання, але хоча б одній із його переваг. Адже краса промови Геродота, її гармонія, природна властивість іонічного діалекту, висота розуму, всі незчисленні переваги Геродота, взяті разом, лежать за межами надії на наслідування йому. Але в тому, як вчинив Геродот зі своїми творами і як став найдостойнішим серед еллінів в найкоротший термін, в цьому і я, і будь-хто інший могли би йому наслідувати. Пливучи із дому, з Карії, Геродот, будучи поряд з Елладою, почав обдумувати, як би скоріше і з найменшою витратою зусиль стати знаменитим і прославленим – і йому самому, і його творінню. Адже мандрувати і бути визнаним сьогодні афінянами, завтра корінфянами, або аргосцями, чи лакедемонянами – заняття тяжке і довготривале, до того ж, здавалось йому пов’язане з чималими утрудненнями. Отже, він вирішив не розділяти справу на частини і помалу збирати звідусіль славу, але задумав, по можливості, охопити цілком всіх еллінів. Наближалися великі олімпійські ігри, і Геродот вважав, що настав потрібний час, якого він так очікував. Коли Геродот побачив наповнені громадянами збори і помітив, що звідусіль зібралися шляхетні люди, він піднявся на сходинки храму не як глядач, але виступив на олімпійських змаганнях як їх учасник. Геродот почав читати свій твір і настільки зачарував присутніх, що вони назвали його книги за іменами муз, (1) їх теж було дев’ять.
Отже, тепер уже всі вихваляли Геродота більше, ніж олімпійських переможців, і не було нікого, хто б не знав імені Геродота: одні самі слухали його в Олімпії, інші узнали про нього від тих, хто повернувся зі свята. І якщо Геродот з’являвся де-небудь один, на нього показували пальцем: «Це той самий Геродот, який описав перську війну і на іонічному діалекті оспівав нашу перемогу». Ось, які плоди зняв він зі свого твору: в одному зібранні Геродот отримав всенародний, загальний голос Еллади, і його виголошував, клянусь Зевсом, не один глашатай, (2) але в кожному місті, звідкіля був учасник свята.
Після цього такий шлях до популярності визнали найкоротшим Гіппій, софіст, земляк Геродота Продік кеоський, і Анаксімен хіоський, і Пол із Агрігента, і багато інших; вони свої багаточисельні промови завжди виголошували на святах, внаслідок чого в найкоротший термін ставали відомими. Але для чого я називаю тобі цих древніх софістів, письменників і літописців, коли, нарешті, я можу назвати Аеція, живописця, що зобразив шлюб Роксани і Олександра? Адже і він виставив для показу картину на олімпійських змаганнях, так що Проксенід, бувший тоді суддею на іграх, захоплений його мистецтвом, зробив Аеція своїм зятем.
Але які ж чудеса були на картині, спитає хто-небудь, що заставили самого суддю породичатися з чужинцем Аецієм через шлюб з ним дочки? Картина ця знаходиться в Італії, і я сам її бачив, так що можу тобі про неї розказати.
Зображена прекрасна спальня і шлюбне ложе, а на ньому, в присутності Олександра, сидить красуня Роксана, боязко потупивши свої очі. Навколо веселі ероти: один, що стоїть за спиною, знімає з голови покривало і показує нареченому Роксану; другий досить послужливо знімає сандалію з її ноги, щоб вона могла скоріше лягти; третій, також ерот, ухопившись за хламиду Олександра, тягне його до Роксани, з усієї сили притягуючи його. Цар сам підносить вінок нареченій, а дружка і сват Гефестіон стоїть біля ложа, тримаючи палаючий факел і опираючись на квітучого юнака, як я думаю – Гіменея, хоча його ім’я і не написане. На іншій частині картини другі ероти граються серед зброї Олександра: двоє несуть його списа, наслідуючи носіям, коли ті згинаються під вагою колоди; два других, взявшись за ремені щита, несуть третього, що лежить на царському обладунку, а значить і самого царя; один заліз під панцир, що лежить уверх випуклою поверхнею, і сидить начебто в засідці, щоб налякати інших, коли ті порівняються з ним, несучи щита.
Не ради забави і не так собі зобразив все це Аецій, але для того, щоб показати любов Олександра до військових справ, а також і те, що, люблячи Роксану, він не забуває про зброю. Втім, картина сама по собі воістину здається шлюбною, нагадуючи Аецію дочку Проксеніда, - адже він сам вернувся, вступивши у шлюб, укладений нарівні зі шлюбом Олександра і за участю царя-дружки, і в нагороду за зображення шлюбу отримав дійсний шлюб.
Геродот же – я знову до нього повертаюсь – вважав достатнім зібрання на олімпійських іграх, щоб показати еллінам дивний твір про еллінські перемоги, що він і зробив. Я ж, - але, заради Філія, бога дружби, не приймай мене, прихильний чоловіче, за одержимого і не подумай, що я хочу порівнювати свої твори з творами Геродота, - адже я тільки говорю, що й сам пізнав щось подібне. Коли я в перший раз з’явився в Македонії, я почав обдумувати, як мені діяти. Моїм пристрасним бажанням було – стати відомим серед усіх вас і познайомити зі своїми творами найбільшу кількість македонян. Але мені здавалося досить нелегким в цю пору року обходити кожне місто; але якщо я дочекаюсь вашого зібрання і затим, вийшовши до вас, прочитаю свій твір, то моє бажання здійсниться так як треба.
Отже, ви із кожного міста зібралися в столиці усієї Македонії. (3) Вас прийняло найкраще місто, - ми не в Пізі, клянусь Зевсом, серед вузеньких провулків, наметів, куренів і задухи, і зібрався не всілякий набрід із атлетів, більш за все бажаючий видовищ і лиш мимохіть слухаючий Геродота, але зібралися найславніші із риторів, письменників, софістів, так що мій стан виявився анітрохи не гіршим, чим на олімпійських іграх. Але якщо ви почнете мене порівнювати з атлетом Полідамантом, чи Главком, або Мілоном, то, безсумнівно, я здамся вам зухвалою людиною. Якщо ж ви подалі відведете пам`ять про них і будете дивитись тільки на мене одного, готового виступити перед вами, то, можливо, не так вже й скоро я видамся вам тим, хто заслуговує на покарання.
І цього в такому славному змаганні для мене буде достатньо.
Примітки:
1)… вони назвали його книги за іменами муз…- помилкове твердження: іменами муз дев’ять книг «Історії» Геродота були названі тільки олександрійськими вченими III – II ст. до н.е.
2)… не один глашатай…- ім’я переможця на олімпійських іграх урочисто проголошувалось глашатаєм.
3)… у столиці всієї Македонії…- можливо у Філіппополі.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
>антична Греція, друге століття н.е.