Гермес і Харон
діалоги в підземному царстві
ГЕРМЕС. А чи не порахувати нам бува, перевізнику, скільки ти мені заборгував? А то у нас знову вийде із-за цього сварка.
ХАРОН. Порахуємо, Гермесе. Краще це нарешті встановити, - тоді і турбота з плечей геть.
ГЕРМЕС. За твоїм дорученням я приніс тобі якоря за п’ять драхм.
ХАРОН. Велику ціну просиш!
ГЕРМЕС. Клянусь Аїдонеєм, я купив його за п’ять, та ще два обола за ремінь, що притримує весло.
ХАРОН. Клади п’ять драхм і два обола.
ГЕРМЕС. Голка для пришивання латок на вітрило; я за неї дав п’ять оболів.
ХАРОН. Прибавляй і їх.
ГЕРМЕС. Віск, для замазування дірок у човні, гвіздки і канат, яким ти рею прикріпив до щогли; все разом за дві драхми.
ХАРОН. Це недорого.
ГЕРМЕС. От і все, якщо ми нічого не забули при підрахунку. Коли ж ти мені це віддаси?
ХАРОН. Зараз я ніяк не можу, Гермесе, а от якщо якась чума або війна пришле багато народу, тоді можна буде дещо заробити, невірно порахувавши плату за перевіз.
ГЕРМЕС. Що ж це мені, сидіти, значить, і чекати, закликаючи на землю всілякі лиха, щоб таким чином отримати свій борг?
ХАРОН. Немає іншого способу Гермес. Ти ж сам бачиш, як мало народу приходить до нас тепер: на землі мир.
ГЕРМЕС. Ні, краще вже хай залишається так, хоча й затягнеться віддача боргу. Але чи не правда, Хароне, що раніше до нас приходили не такі, як зараз: в основному всі покриті кров’ю і більшою частиною померлі від ран. А зараз? Одного син отруїв, іншого – дружина, у третього від розкоші розпухлий живіт і ноги, - всі бліді, жалюгідні, зовсім не схожі на попередніх. А більшість із них, до нас відправляють грошові підступи.
ХАРОН. Так, гроші – бажана річ.
ГЕРМЕС. Так, значить, ти вважав би мене правим, якби я наполегливо зажадав від тебе віддачі всього боргу?
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.