Зенофант і Калідемід
діалоги в підземному царстві
ЗЕНОФАНТ. Ти, Калідемід, від чого помер? Я, ти це знаєш, був утриманцем Дінія, і якось одного разу, добре переївши, задихнувся; ти навіть був при тому як я помирав.
КАЛІДЕМІД. Був, Зенофант. А зі мною трапилось зовсім щось незвичайне; ти, здається, теж знаєш старого Птеодора?
ЗЕНОФАНТ. Бездітного і багатого? Пам’ятаю, ти у нього частенько бував.
КАЛІДЕМІД. Саме так. Я його завжди доглядав, так як він обіцяв мені, що, вмираючи, зробить мене своїм спадкоємцем. Але коли я побачив, що справа дуже затягується і мій старий збирається жити довше Тітона, я вибрав собі більш короткий путівець до багатства: купив отрути і підговорив виночерпія, щоби він, як тільки Птеодор захоче випити, - старий, як водиться, п’є чисте вино, - всипав у кубок отрути, тримав його напоготові і подав йому; за це я поклявся відпустити його на волю.
ЗЕНОФАНТ. Що ж із цього вийшло? Щось, здається, дуже незвичайне.
КАЛІДЕМІД. Повернулись ми додому після бані; у молодика вже були приготовлені два кубка: один з отрутою для Птеодора, другий - для мене; і ось, якимось чином він помилився і подав отруту мені, а Птеодору – не отруєний кубок; старий випив, а я так зразу ж і розтягнувся – замість нього мертвим був я. Чого ж ти смієшся, Зенофант? Негарно сміятися над нещастям товариша.
ЗЕНОФАНТ. Дотепно це з тобою сталося, Калідемід. Ну, а старий що?
КАЛІДЕМІД. Спочатку було налякався, так це несподівано сталося; але потім, зрозумівши, я думаю, в чому справа, розсміявся над помилкою виночерпія.
ЗЕНОФАНТ. А тобі не слід було ходити путівцем: ти б дійшов і по великій дорозі, - хоча і не так швидко, зате безпечніше.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
