Як кіт чоботи купував
Українська народна казка
У невеличкій хатинці край села мешкало котяче подружжя. Якось пухнастий господар схаменувся:
– Зима вже на порозі, а про чоботи ми й не подбали.
– То піди до міста, допоки не випав сніг, – запропонувала дружина, – та купи взуття.
Уранці, щойно зійшло сонечко, смугастий вирушив у дорогу. Уже здолав чималий шлях, коли зустрів молодого лиса.
– Куди це Ви, пане Коцький, прямуєте? – поцікавився рудий.
– У місто, – зізнався кіт. – Хочу собі та дружині чоботи купити, бо вже й зима настала, а ходити босоніж дуже холодно.
– А навіщо далеко йти? Тут неподалік є чудовий чоботар, на ім’я Вовк. Він такий умілий майстер, що будь-яке взуття пошиє
– Дякую за пораду, пане Лисе, – вдоволено промуркотів пухнастий. – Завітаймо до нього!
І рудий повів нерозважливого кота плутаними стежинами. Варто зауважити, що смугастик ніколи в лісі не бував, тому й не знав, якими небезпечними бувають звірі.
Щойно мандрівники опинилися в самій хащі, як лис пригрозив:
– Давай гроші, а не то – смерть!
– Згляньтеся, – заблагав кіт, – придбаю Вам найкращі чоботи, лише відпустіть.
І так просив, що рудохвостий урешті-решт погодився:
– Тільки по взуття підемо разом. А то ще втечеш!
Коли мандрівники дісталися міста, лис попід огорожами й будинками прокрадався, а кіт спокійно крокував вулицями. Біля крамниці пухнастий запропонував:
– Ходімо, виберете взуття.
– Та що нам удвох там робити? Краще надворі зачекаю, – відмовився рудий, поглядаючи на всі боки. – Тільки ж не барися!
Кіт увійшов до крамниці, а лис вирішив сховатися. Озирнувшись, він побачив собачу будку.
– Оце так хатинка! – зрадів рудий. – Немов для мене збудована. А що там усередині?
Та не встиг і на поріг ступити, як почув погрозливе гарчання. Тієї ж миті з будки вискочив пес і накинувся на непрошеного гостя. Невдаха ледве вирвався з гострих собачих зубів і, забувши про кота та чоботи, дременув так, що аж курява стояла.
А пухнастий придбав у крамниці взуття та вирушив додому. Тільки цього разу він розважливіше обирав супутників.