Сага про Гіслі
частина XIXПро Гіслі та Торкеля, його брата
Ось Торстейн іде до Гіслі, і Гіслі його ховає у себе. Потім Торстейн їде на південь до Городищенського Фіорду і покидає країну. А Бьорк відправляється до Невдачливого Двору, хапає Аудбьорг, їде з нею на Солоний Мис і забиває її насмерть камінням. Коли це сталося, Гіслі їде з дому до Двору Носа, хапає там Торгріма Носа і везе його на Солений Мис. І, накинувши йому на голову шкіряного мішка, (28) забиває його насмерть камінням. І його зарили під грудою каміння, біля сестри, на гребені, що розділяє Яструбину і Середню Долини.
І знову все спокійно, і так проходить весна. Бьорк їде на південь, на Мис Тора, і думає знову туди переселитись. І здається йому, що поїздка на північ закінчилась для нього безславно: він втратив такого чоловіка, як Торгрім, і не розквитався за його смерть. Ось збирається він в дорогу, і розпоряджається по господарству, і влаштовує свої справи, і думає ще повернутися – за майном і дружиною. Торкель, син Кислого, теж вирішив переїхати, і він спорядився в путь разом з Бьорком, своїм зятем.
Розповідають, що Тордіс, дочка Кислого, вийшла на дорогу проводжати чоловіка. Тут Бьорк сказав:
- Тепер я хочу, щоб ти розказала, чому ти була такою невеселою минулої осені, коли ми закінчили ігри: адже ти обіцяла розповісти мені до мого від’їзду.
Розмовляючи про це вони якраз підійшли до Торгрімового кургану. Тордіс стала як вкопана і говорить, що далі не піде. Тут вона і розповідає, що сказав Гіслі, поглянувши на курган Торгріма, і говорить йому вісу.
- І думаю, - говорить вона, що тобі ні для чого шукати вбивцю Торгріма в іншому місці, і тяжба з ним буде досить обґрунтована.
Бьорк, почувши це, впадає в страшну лють і каже:
- Раз, так, я зразу ж повернусь і уб’ю Гіслі, тут ні для чого зволікати.
Але Торкель говорить, що він не може з цим погодитись.
- І я не знаю, - говорить він, - чи все правда в сказаному Тордіс, і, по-моєму, не менш вірогідно, що все це пусте і, і як кажуть, поради жінок часто згубні.
Ось їдуть вони Піщаною Дорогою – так порадив Торкель, і під’їжджають до Піщаного Устя. Там вони злізають з коней і пускають їх пастись. Бьорк все мовчав, а Торкель сказав, що бажає провідати свого друга Енунда. І зразу ж скаче геть так швидко, що невдовзі, зникає з виду. Тут він повертає до Пагорба і розповідає Гіслі, що сталося і що Тордіс все зрозуміла і здогадалася про смисл віси, «так що май на увазі, що все відкрилося».
Той мовчить, а потім говорить вісу:
- Суєтне сестрине серце,
раде лише нарядам,
навряд чи її уподібню
до безстрашної Хьогні сестри;
одна у Скаді злата
розум здолала дума,
чоловіка віддавши смерті
помстилася за милих братів. (29)
І, по-моєму, я не заслужив цього від неї. Тому що я не раз доказував, що її честь була мені не менш дорогою, чим моя власна. Мені випадало ризикувати життям заради неї, а вона мене зрадила. А тепер я хочу знати, брат, на що я можу розраховувати від тебе при всьому тому, що я здійснив.
- На моє попередження, якщо люди захочуть тебе вбити. Але не чекай від мене такої допомоги, щоб у них був привід звинуватити мене. Адже мені спричинене велике зло: вбитий Торгрім. Мій зять, мій співтовариш і близький друг.
Гіслі відповідає:
- Хіба не слід було чекати, що такий чоловік, як Вестейн, не залишиться без помсти? І я не відповів би тобі так, як ти мені тепер відповідаєш, а вже не зробив би так і поготів.
На цьому вони розходяться. Торкель повертається до Бьорка, і вони їдуть до Мису Тора, і Бьорк там влаштовується, А Торкель купує землю на Крутому Узбережжі, в місцині, що мала назву Лощина.
Ось підходять дні виклику до суду, і Бьорк з сорока людьми відправляється на північ і хоче викликати Гіслі на тінг Мису Тора. З ним їдуть Торкель, син Кислого, і племінники Бьорка, Тородд і Сака-Стейн. Поїхав з ними і один норвежець на ім’я Торгрім. Ось вони під’їжджають до Піщаного Устя. Торкель сказав:
- Мені треба стягнути борг тут, на одному хутірці, - і назвав хутір. – Я з’їжджу туди і отримаю борг. Ви ж їдьте за мною потихеньку.
Ось їде Торкель вперед. І, під’їхавши до самого хутірця, він просить хазяйку, щоб вона перемінила йому коня і залишила його біля дверей.
- І накинь на сідло кошму. І коли сюди під’їдуть мої супутники, скажи їм, що я, в домі: сиджу і рахую срібло.
Ось вона дає йому іншого коня, і він поспішно їде, і приїздить до лісу, і зустрічається з Гіслі, і розказує йому, що затівається і що з заходу приїхав Бьорк.
Примітка:
28)… І, накинувши йому на голову шкіряного мішка… - щоб чаклун не міг наврочити і мертвий.
29)…сестра Хьогні…- Гудрун, дочка Гьюкі, знаменита героїня епічних сказань, сестра Гунара і Хьогні, за яких вона відомстила своєму чоловікові Атлі, вбивши його і своїх синів від нього. (див. «Гренландську Пісню про Атлі» і «Гренландські Промови Атлі» в «Старшій Едді», а також «Молодшу Едду»); Скаді злата…- жінка, тобто Гудрун (Скаді – ім’я богині).
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.