Сага про Гіслі
частина XXVIIБонд Рев укриває Гіслі
Бьорк думає, що не годиться нападати на Інгьяльда, який живе на його землі. І от вони повертають звідтіля до двору і шукають Гіслі там, але, як і треба було очікувати, не знаходять його. І шукають вони по всьому острові, і заходять в одну лощинку. Там лежав дурень і щипав траву з каменем на шиї. Ось Бьорк і говорить:
- Багато розповідають про придурка Інгьяльда, і це зрозуміло, він попадається на очі частіше, ніж я очікував. Все ясно: ми так схибили, що далі нікуди. Не знаю, коли ми тепер виправимо діло. Адже це не інакше як Гіслі тоді був у човні поряд з нами і видавав себе за дурня. І чи не соромно, якщо нас стільки, а ми його випустили. Поспішаємо ж за ним і не дамо йому цього разу піти.
Тоді вони біжать до човна і кидаються слідом за тими і гребуть, не жаліючи сил. І їм видно, що Гіслі зі служницею вже далеко в протоці поміж островами. І от і ті і другі налягли на весла, але скоріше пливе той човен, де більше веслувальників, і під кінець Бьорк вже настільки до них наблизився, що був від них на відстані польоту спису, коли вони підійшли до берега.
Тут Гіслі заговорив зі служницею:
- Тепер нам потрібно розійтися, і ось тобі золоте кільце, віддай його Інгьяльду, а друге кільце віддай його дружині, та скажи їм, нехай відпустять тебе на волю і хай ці кільця будуть на підтвердження моїх слів. Я хочу, щоб дали волю і Чорному. Тебе, звичайно, можна назвати моєю рятівницею, і я хочу, щоб тобі від цього була користь.
Ось вони розходяться, і Гіслі вискакує на берег і ховається в ущелині між скелями, було це на Пастушому Мису. Служниця ж кинулась геть, спітнівши, так що від неї пішла пара.
А Бьорк зі своїми підгрібає до берега, і Сака-Стейн першим вистрибує із човна і гониться за Гіслі. І от він лізе в ущелину, а Гіслі стоїть там з мечем напоготові і обрушує удар йому на голову і розрубує до самих плечей, так, що той падає на землю мертвим.
Бьорк зі своїми виходить на острів, а Гіслі кидається в протоку і пливе до материку.
Бьорк посилає йому навздогін списа, і він встромився йому в ікру ноги і пройшов наскрізь, і рана була дуже великою. Гіслі висмикує списа, але випускає меча: він так знесилів, що не зміг його утримати.
Вже зовсім смеркло, коли він добрався до землі. Він біжить до лісу, а тоді там навкруги був ліс. А Бьорк і його люди пристають до берега і розшукують Гіслі і оточують його. Гіслі ж так зморився і знеміг, що ледве йде, і він бачить, що з усіх боків люди. Ось шукає він виходу, і спускається до моря, і йде в пітьмах, користуючись відливом, по осушеному березі до кургану, і застає там одного чоловіка на ймення Рев. Цей Рев був ще тим хитруном. Він вітає Гіслі і питає, що нового. Той розповідає про все що сталося у них з Бьорком. У Рева була дружина, на ймення Альвдіс, жінка красива собою, але дуже сварлива, суща відьма. Вони з Ревом були під стать один одному. І, розповівши про все Реву, Гіслі просить його про допомогу.
- Вони ось-ось тут будуть, - сказав Гіслі, - діла мої погані, і мені нікому допомогти.
- З одною умовою, - сказав Рев. – Я один буду вирішувати, як зробити, щоб допомогти тобі, ти ж ні у що не втручайся.
- Я згоден, - сказав Гіслі, - я більше і кроку не зроблю.
- Тоді йди в будинок, - сказав Рев.
Ось зайшли вони до будинку, і Рев сказав Альвдіс:
- Я збираюся положить до тебе в ліжко іншого чоловіка.
І він прибирає все з ліжка і велить Гіслі лягти в солому і знову стеле поверх нього, а зверху лягає Альвдіс.
- Лежи там, сказав Рев, - щоб тут не було.
А своїй дружині Альвдіс він наказує бути якомога сварливішою і буйствувати як тільки вона може.
- І лайся, скільки влізе, - говорить, - базікай про все що тільки прийде в голову, згадай всі погані слова і сварись. Я ж вийду і поговорю з ними як вважаю за потрібне.
І от, вийшовши знову, він бачить: йдуть люди, супутники Бьорка, всього вісім чоловік. Сам Бьорк лишився позаду, у Водоспадної Ріки. Цим же була наказано йти до Рева на розшуки Гіслі і захопити його, якщо він там. А Рев стоїть біля дому і питає, що нового.
- Ми можемо розказати тільки те, що, мабуть, для тебе не новина. А чи не знаєш ти часом, куди направився Гіслі? – говорять вони. – Чи не сюди він зайшов?
- Перше, що скажу я вам, - говорить Рев, - сюди він не приходив. Але якби і спробував, то йому би тут дісталось. Не знаю, повірите ви чи ні, якщо я скажу, що я не поступлюсь кожному із вас в бажанні убити Гіслі. Адже у мене достає розуму зрозуміти, що є чималою вигода заслужити довір’я такого чоловіка, як Бьорк. А я хочу стати його другом.
Вони питають:
- Ти не будеш заперечувати, якщо ми обшукаємо твій дім?
- Будь ласка, - сказав Рев, - я буду тільки радий цьому. Адже я знаю, якщо ви переконаєтесь, що його тут немає, то тим впевненіше будете шукати його в інших місцях. Заходьте ж і шукайте і нічого не пропускайте.
Вони заходять до будинку. І коли Альвдіс почула весь цей шум, вона питає, що там за гамір і що це за дурні, що не дають людям спокою посеред ночі. Рей велів їй утихомиритись, але вона не скупиться на лайку. І вона їх так лає, що вони це надовго запам’ятають. Вони все-таки обшукують будинок, але набагато гірше, ніж могли б, якби хазяйка їх не лаяла. Потім вони йдуть, так нічого і не знайшовши, і бажають хазяїну щасливо залишатись, а він бажає їм щасливого путі. Вони повертаються до Бьорка, дуже незадоволені своєю поїздкою: і людину загубили, і зганьбилися, а все без толку.
Ось розлітаються ці вісті по окрузі, і люди думають, що всі їхні невдачі з Гіслі, одна ганебніша за другу. Бьорк відправляється додому і розповідає Ейольву як все було. Гіслі ж проводить у Рева два тижні, а потім від’їжджає, і вони розлучаються з Ревом друзями. Гіслі дарує йому ножа і пояс, добрі речі. Більш нічого у нього з собою не було. Після цього Гіслі їде на Фіорд Гейртьова до своєї дружини. Його новий подвиг ще більше укріпив його славу. І правду говорять, не народився ще чоловік настільки умілий, як Гіслі, і настільки ж безстрашний. Але не було йому щастя.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.