Сага про Гіслі
частина XXXIЕйольв пропонує Ауд срібло
Розповідають, що одного разу Хельгі знову послали висліджувати Гіслі на Фіорд Гейртьова. Люди вважали, що Гіслі, скоріш за все там. З Хельгі їде чоловік на ймення Хавард. Він приїхав до Ісландії на рік раніше і був родичем Геста, сина Оддлейва. Їх послали до лісу зрубати колод на будівництво. Але це було для відводу очей, а насправді ж їм було велено розшукати Гіслі і розвідати, де він ховається. І от одного разу увечері бачать вони багаття серед скель південніше ріки. Сонце тоді сіло, і була непроглядна темінь. Хавард питає у Хельгі, як їм бути.
- Адже ти, - говорить, - куди як досвідченіше за мене в таких ділах.
- Тут можна зробити тільки одне, - говорить Хельгі. – Треба скласти кам’яну гірку тут, на пагорбі, де ми стоїмо. І, коли почне світати, її легко буде знайти. І звідтіля, від гірки, буде видно ці скелі, добре що вони недалеко.
Вони так і роблять. І коли гірка була майже готова, Хавард сказав, що його долає сон, і ні про що інше, мовляв, він і думати не може. Він засипає. А Хельгі не спить і добудовує гірку. І коли він вже все закінчив, просинається Хавард і пропонує Хельгі поспати, а він, мовляв, посторожить. І ось Хельгі спить. А тим часом Хавард приступає до діла і під покровом ночі розкидає всю цю гірку по камінцю. А після цього бере він великий камінь і кидає його з усього маху об скелю, біля самої голови Хельгі, так що здригнулася уся земля. Хельгі миттєво скочив, у нестямі від страху, і спитав, що таке сталося.
Хавард сказав:
- В лісі хтось є, і це вже не перший камінь за ніч.
- Це не інакше як Гіслі, - говорить Хельгі.
- Він, мабуть, дізнався, що ми тут. І будь певен, дружище, - говорить, - якщо такий камінь попаде в нас, то нам буде погано. Робити нічого, треба звідціля йти, і якомога скоріше.
І от Хельгі кидається навтіки, а Хавард іде слідом і просить не втікати від нього. Але Хельгі не звертав на ці слова жодної уваги і тікав як тільки міг. І добігають вони нарешті до човна, миттєво хапаються за весла і гребуть, не жаліючи сил. Так пливуть вони без передишки, поки не повертаються до себе в Долину Видри, і Хельгі говорить, що він дізнався, де ховається Гіслі.
Ейольв не витрачаючи даремно часу, збирається в путь і бере з собою одинадцять чоловік. Їдуть з ним і Хельгі з Хавардом. Вони їдуть до самого Фіорду Гейртьова і нишпорять по всьому лісі в пошуках кам’яної гірки та укриття Гіслі, але так нічого і не знаходять. Ось Ейольв питає у Хаварда, де вони склали гірку. Той відповідає:
- Звідкіля мені знати. Адже я був зовсім сонний і мало чого навколо себе бачив, та до того ж це Хельгі склав гірку поки я спав. Не здивуюся, якщо Гіслі нас помітив і, як тільки настав ранок, і ми від’їхали, розкидав усю гірку.
Тоді Ейольв сказав:
- Немає нам вдачі у цьому ділі, прийдеться повертати назад.
Так вони і роблять. Але Ейольв говорить, що спочатку він хоче побачитися з Ауд. Ось приходять вони до двору і заходять в дім, і знову Ейольв починає з Ауд розмову. Він говорить так:
- Я хочу укласти з тобою угоду, Ауд. Ти покажеш мені, де Гіслі, а я дам тобі за це три сотні срібла, що належать мені за його голову. Тебе не буде при тому, як ми його будемо вбивати. Окрім того, я влаштую тобі шлюб, що у всьому буде кращим за цей. Подумай-но сама, - говорить, - як невдало для тебе склалось, що ти приречена жити на цьому пустельному фіорді, і все через злощастя Гіслі, і ніколи не бачити своїх близьких.
Вона відповідає:
- Не бувати тому, щоби ти переконав мене, наче можеш влаштувати мені шлюб, який би зрівнявся з цим. Але, видно, правду говорять: скрасить срібло вдовину долю. Дай-но мені подивитись, чи насправді воно таке чисте, те срібло, про яке ти говориш.
Ейольв висипає срібло їй на коліна, і вона запускає в нього руку, він же і так і сяк її умовляє. Її вихованка Гудрід починає плакати.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.