17.01.2024 23:45
лише 18+
35
    
  - | -  
 © Казіміров Ігор

Акумулятор або від простого до складного

Творцеві!
«Якщо придумав - зроби!
Або хоча б зроби вигляд…»

Із серії «Філософсько-гумористичні небилиці»

Усе в житті проходить по спіралі,
У формі просторової петлі,
А хто Творець? Про нього ми не знали,
Багато від Творця залежить на Землі.

Пролог


Усе в цьому світі має початок, а якщо є початок - те обов`язкове повинен бути й кінець. Особливо це стосується живої природи, тому що, якщо є кінець - то можливо, це і є початок… А що в цьому випадку важливіше- початок або кінець? Ми не знаємо, а можливо не довідаємося ніколи, але важливо те, що для початку, щоб кінець був у потрібному місці й у потрібний час…


Розділ 1. Новий гаджет


Сучасна лабораторія електронних пристроїв, у ній «чаклують» над створенням нового гаджета - пристрою дуже схожого на сучасний смартфон. Основних виконавців - майстрів, завжди буває дві або троє - це на першому, а частіше на останньому етапі роботи, усі інші: співчуваючі, спостерігачі й підмайстри. У нашому випадку, їх теж двоє. Генка -майстер на всі руки, він один міг зробити все, але його одного, часто затягало, іноді в такі «нетрі», що вибратися звідти один він не міг, тому соратником у нього був Ільдар - тверезо мислячий, знаючий, але зовсім не розуміючий гумору й іносказань майстер. Удвох вони утворювали ту геніальну пару, якій були до снаги будь-які завдання. Генадій, якому було під тридцять, був яскравим представником Творців і був «серцем» проекту, а Ільдар, його однолітка - якщо не «мозком», те його «лівою - логічною півкулею».

Генадій робив, а Ільдар коректував, часто повертаючи друга з «позахмарних» польотів. Робота над гаджетом була на завершальній стадії, концепт-проект - був готовий, тобто готова оболонка, у яку потрібно було помістити нові ідеї, думки, бажання. Лабораторія була оснащена по останньому слову техніки, у ній було все необхідне для створення й перевірки нових сучасних електронних пристроїв. Гаджет представляв, на перший погляд, звичайний пристрій із зовнішньою різницею тільки в тому, що невловимо нагадував витончену людську фігуру, ергономічно розташовувану в руці й пестивши погляд крутими, округлими формами. У ньому була сполучена безліч пристроїв і функцій. Через компактність, багато зовнішніх з`єднань, як це прийняте в сучасних пристроях, несли сполучені функції, так той самий роз’єм був одночасно й зарядним портом, портом для флешки й роз’ємом для навушників.

-Гена, подивися, хто там прийшов, здається, двері скрипнули й вітерцем повіяло, - покликав друга Ільдар.

-Так немає нікого, це тобі здалося.

-Дивно, я навіть чув, як хтось увійшов.

-Залиш, нікого тут немає, здалося.

-Там кватирка відкрилася, добре, нехай провітриться.

Ільдар був правий, на рахунок когось - це встановився канал зв`язку з іншим виміром. Хтось незримо зчитував потрібну йому інформацію. А відкрита кватирка була, як би індикатором роботи каналу зв`язку.

- Ну-с, продовжимо. Так які функції, говориш? Давай розповідай! -запитував Ільдар.

-Що розповідати, усе й так зрозуміло, -відповідав Генадій.

-Ну, почнемо від простого до складного, ну стандартно: копіювання, зберігання, накопичення, передача даних, заряд, музика... Ну не знаю…, сам підкажи ще щось, новий гаджет- повинен виконувати нові функції.

-Думаю запис, накопичення й передача настрою, думок, емоцій, бажань- напевно, у майбутньому це потрібно буде…, - фантазував Генка.

-Ну з даними думаю, проблем не буде, копіювання, зберігання, накопичення, передача даних і таке інше - це вже давно вирішене, а як бути з настроями, думками, емоціями, бажаннями - це складніше буде, як їх розпізнавати, передавати, накопичувати й зберігати - велике питання?

-Так головне правильно завдання поставити, а розв`язок завдання, яке поставлене, описане й оплачене - буде, нехай не зараз, так у майбутньому…- посміхнувся Гена, для нього не було ніяких технічних проблем, а в житті проблема була тільки одна- стара як мир - «Час і гроші, може не так, де взяти час, щоб витратити зароблені гроші?»

-Так продавати потрібно зараз - у сьогоденні, а не в майбутньому, давай думай, - не вгамовувався Ільдар.

-Добре, давай зупинимося на доступному - роботі з даними, а все інше залишимо поки Творцеві….

-З даними, так з даними, ти щось придумав?

- Так, у принципі нема нічого супер нового, усі те ж, що й в інших, тільки швидше й зручніше, плюс датчики серцебиття й потовиділення, тремор пальців…, а так поки всі те ж. Тепер найголовніше - чим ми все це живити будемо? Отут ват 150-200 потрібно. Потрібний потужний акумулятор.

-Акумулятор - чого думок, емоцій, бажань?

- Ні, поки звичайний, такий для забезпечення роботи всіх пристроїв, у принципі йому можна й сполучену функцію – накопичення того, що ти сказав, але це в майбутньому, не будемо випереджати події, як ти сказав: « Від простого до складного!»

-Добре, давай поставимо його усередині.

-Зрозуміло, що не зовні, втім, у зовнішнього розташування є свої переваги: по перше - розмір можна легко варіювати, він не буде перегріватися, от тільки не зрозуміло на якому зв`язку його ставити на твердому або на гнучкому. Мабуть - на гнучкому, нехай «бовтається»…

-Слухай, давай його в нижній частині поставимо - раптом потече.

-Ти, чого? Це тільки старі протікають швидко, ще на початку заряду. Або нові, ну зовсім нові, якщо їх неправильно приєднати й неправильно «тренувати».

-Що зробити, яке тренування? Це ж акумулятор!

-Так, якщо його не правильно заряджати й розряджати, не тим струмом і напругою - це й називається тренування, вони виходять із ладу, старі відразу, а нові трохи пізніше. А взагалі, вони всі зараз літій-іонні - взагалі не течуть.

-Слухай, а звідки назва таке: «Гаджеты», взагалі- не запам`ятовується, а звучить - не дуже, - запитав Ільдар.

-Не знаю, накрутили, там, видне на якійсь мові, це щось позначає.

- Слухай, а це в нас вийшов «Гаджет» чи «Девайс»? - наполягав Ільдар.

- Не знаю, нехай вони самі визначаються…

Не знав Генка, що до появи цих слів, він має пряме відношення.

-Так, а що там по з`єднаннях? - продовжив Ільдар, - Що ти пидумав? Говорили ж - один універсальний роз’єм, і все! А ти - три вставив. Навіщо?

- Як навіщо! Так штекер, тобто - конектор і є один, а гнізд - три. А раптом, одне вийде з ладу, або буде зайнято, або ще що... Може, ти забажаєш заряджати його через два або через три роз’єм одночасно, може швидше зарядиться? Коротше, про всякий випадок. Усі гнізда універсальні по розміру проходять, але несуть одну-дві основні функції, а інші допоміжні.

-Які гнізда? Що несуть? Це ти отут «несеш» - ахінею.

-Ну, скажемо, це внизу попереду- основна функція - заряд, коротше обмін енергією!

-Уточни, який обмін, якою енергією? Ще якась функція цього роз’єму?

- Так, копіювання ще передбачив, як ще одна основна функція.

-Це внизу, позаду - розряд або вивід енергії - основна функція, заряд - допоміжна, ну й може видавати прості сигнальні звуки.

-Які звуки? Мова, музика..?

- Ні, найпростіші сигнали - чи мало що, про всякий випадок.

-А заряд повною мірою?

- Ні, не зовсім, так допоміжний. Раптом основний роз’єм зайнятий, або не справний. Так хоч так, можна зарядити. Хоча й сурогат - звичайно.

-Ще що?

-А, цей зверху, попереду, це основний - звуковий канал, але є допоміжна функція заряду. Такий швиденький заряд- не основний. Теж сурогатний - без остаточного заряду.

-Молодець! Я на тебе сподівався - і ти не підкачав. Усе Супер! Правда отут у мене аналогія з`явилася... Добре, промовчу поки. А чого гнізда різнобарвні?

-А…, кольори різні, так це я щоб не переплутати: чорний знизу, зовні - основний, функції - розряд і копіювання, як основний USB-5, синій- знизу позаду, і навіть скоріше блакитний- прискорений USB-7- для розряду- цей шільніший, рожевий - зверху, попереду, скоріше червоний, як роз’єм мікрофона - це звуковий канал.

-Так у темряві, не розбереш, кольори ці. Ти ж розумієш, що люди будуть плутати, роз’єми, а може навіть навмисно вставляти їх не в те гніздо. Це ж люди! Та і як їх розрізняти?

-Так я вже говорив, чорний попереду знизу, блакитний знизу позаду, і рожевий зверху, попереду. Добре - нехай сунуть куди попало - однаково заряд буде. Потім, знайдуть потрібне гніздо й звикнуть усе робити, традиційно, правильно. Ну а якщо й звикнуть по іншому- страшного нічого немає, от тільки, деякі основні функції виконуватися не будуть, а так… Гнізда ж - універсальні, так що вставляй куди бажаєш…!

-Так ти я бачу жартівник. Ну що ж можна й пожартувати.

-Так ознака розуму - здатність жартувати й чим крутіший жарт, тем вище інтелект автора, - засміявся Геннадій.

А сам того не знаючи, визначив ще одне правило створення нового:

«Процес створення - не може бути нудним, і Творець може собі дозволити й пожартувати. От, тільки жарти повинні бути добрими!»

-Ну що почнемо випробування гаджета? - наполягав Ільдар.

Він любив доводити створені конструкції до досконалості, у відмінності від Геннадія. Цей був непосидючою людиною, і сидіти займатися налагодженням уже готових, на його думку, пристроїв – для нього, це була безглузда витрата часу.

-Що там випробовувати, я все налагодив уже. Усе працює ідеально.

-Добре, добре, ти говорив, що можливою проблемою може бути акумулятор, давай протестуємо хоча б його, - не уступав Ільдар

-Ну раз ти хочеш - давай. Давай з повнотою й зі швидкістю заряду розберемося. Давай через одне роз’єм, через два й через три роз’єм спробуємо. Підключай. Джерела заряду всі імпульсні.

-А що, через звичайні зарядники, пробував?

-Так, через імпульсні швидше й надійніше, а звичайні вже не в ходу.

Ільдар підключив необхідну апаратуру. Усе було нормальне. Швидкість заряду залежала від кількості підключених зарядних пристроїв, але через основне зарядне роз’єм заряд був стабільнішим й швидшим, але й допоміжні роз’єми могли замінити основний канал заряду, хоча б і не повністю, але все-таки знімали проблему.

-Що там з повнотою заряду?-запитав Генка.

-А нічого, неможливо зарядити працюючий пристрій до кінця, адже є витрата енергії і як би незадоволеність повнотою заряду, - констатував Ільдар.

-Очевидно із цим недоліком потрібно зголоситися, але в журнал випробувань, все-таки запишемо наступне: «Ніколи не можна зробити заряд повністю - при працюючому приладі».


Розділ 2. Інструкція


- Слухай Генка, а ти інструкцію написав. Як цим усім користуватися, - нагадав Ільдар про такої важливої складової роботи, - хоча б основні моменти, та й допоміжні функції теж потрібно вказати.

- Ні, це я сам не можу зробити, допоможи, будь ласка. Робота скрупульозна, вимагає посидючості й зосередження, а ти знаєш, який я «посидющий».., засміявся Генка.

-А інструкцію на папері робити будемо?

-Спочатку на папері, потім на електронному носії, потім - асоціативну. - розгорнув свої фантазії Генка.

-Це ще що, що за асоціативна інструкція, я такої не бачив, - здивувався Ільдар.

- Так одеже гаджет - нового покоління, із претензією на нові функції, потрібно щоб ти дивився на нього в потрібне місце й у тебе виникали правильні думки й асоціації в частині використання.

- Ну-но детальніше, давай на прикладі.

-Ну, скажемо гніздо основного заряду - ну те, чорне, що попереду знизу, дивишся на нього й за формою й розташуванню розумієш, що це для заряду…

-Не зовсім це очевидно, але в принципі правильно, -погодився Ільдар.

-И взагалі, потрібно щоб це було на рівні інстинктів, з однієї сторони й на рівні високих технологій з іншого боку, коротше користувач повинен почувати, який елемент пристрою в цей момент потрібно використовувати.

-Так це дуже просунуте, але люди теж різні й у них різні почуття й асоціації - усе буде, як вийде, а не як потрібно, - не вгамовував Ільдар

-Ну що, люди - як люди, головне гаджет дуракостійкий, що з ним не роби, куди роз’єм не сунь, однаково не зламаєш, хіба що функції не все виконуватися будуть, -констатував Геннадій, - давай пиши інструкцію, а там розберемося.


Розділ 3. Створення людини


Простір і час у межах Всесвіту згорнуте. Виходячи з можливості тунельного переходу в інші часові шари - можна вважати, у це теж час Творець працює над створенням людини. Він створює його по образу й подобі - чиєму образу й чиїй подобі, поки не зрозуміло... Допомагає йому в створенні архангел Гаврило. Перед Творцем у вигляді ефірного тіла обертається образ, дуже схожий на будову тіла сучасної людини. У процесі створення поступово з`являються основні частини тіла й органи, що забезпечують життєдіяльність людини.

- Від простого до складного, від простого до складного, - наспівував про себе Творець, - спочатку, більш просте створення, потім більш складне… Спочатку основні функції, а потім - більш складні…. І створив ВІН людину й нарік йому ім`я - Адам…

-Так основні функції: підтримка життя, використання зовнішньої енергії, переміщення в просторі, комунікаційні можливості… Як Гаврило -досить?

-Усі неначебто правильно, але по-моєму, основного немає. Бажань, їх виникнення, накопичення, зберігання. Ну типу, потенційна енергія для фізичного тіла, ну скажемо не зовсім фізичного, а й духовного теж.

-У цьому ти правий! Усе це Я передбачив, а то, що немає зовнішніх атрибутів - це ми зараз. Та й акумулятор для таких енергій потрібний потужний. Ну, там для накопичення простої життєвої енергії й печінки буде досить, вона й живленням забезпечить і температуру підтримає. А тут як усе це зробити, а..? Гаврило! Ти де, знову весь у мріях..?

А Гаврило вже однієї частиною своєї свідомості був із творцями гаджета: Генкою і Ільдаром, про що й свідчив відкритий канал зв`язку й звідти живився ідеями, та й зрозуміло, правило то одне: « Від простого - до складного!». А гаджет у хлопців був найскладнішим пристроєм, але все-таки простіше створення людини…

- Так-то воно так: печінка- печінкою, а зовнішній акумулятор, скажемо для накопичення бажань, емоцій, настроїв - треба, такий, щоб ємність була достатньою, розміри відповідно до пристрою забезпечення, та й щоб не перегрівався й не тік завчасно..., - відповідав Гаврило.

-Я зрозумів, а тепер стань бочком, от так - у профіль, крила, крила склади - розправив отут, начебто літати зібрався, зараз вони тобі не знадобляться. Так по образу… по подобі…! - наспівував про себе Творець.

- По моєму образу? По моїй подобі? Ну, спасибі! - зрадів Гаврило.

-По якому твоєму, по його, тобто - по моєму... Тьфу…! заплутав зовсім. Це ж безперервний цикл творіння - коло, якщо хочеш... Отут кожний, один одного створює. Я - його й тебе, ти - його й мене, він - мене й тебе... І скажи, що я не правий… Так, що не заважай: «Хто, кого й по чиїй подобі?…»

Перед очима Творця виник образ архангела, що летить, Гаврила, відразу перейшовший в образ птаха, що летить.

-А Гаврюша наш літає - як птах - і навіть краще, а яєць не несе!?…-посміхнувся Творець.

-Ну не несе - так нехай носить! - уже не посміхнувся, а розсміявся Творець.

-Раз! - і в образі людини, під животом з`явився зовнішній акумулятор на гнучкому зв`язку, у вигляді яйця, ну й у Гаврила -теж.

- Ти чого, отетерів? Навіщо це, Я ж не птах, не хочу я це носити!- обурився Гаврило.

-Не кип`ятися, не кип`ятися! Це не тільки для тебе - і для мене теж. Мені, вірніше нам, ще сина - зачинати треба… Ну давай, «яйценосний пернатий», стань у профіль. Нормально?

- Ні, не нормально, одного акумулятора, не вистачить, згідно з теорією надійності - надійність агрегату, без дублювання викликає сумнів...

- Не вчи вченого! Два!- змахнув рукою, Творець, - Ну типу, раз, два! Краще?

Там де йому й покладене, з`явилося друге яйце.

- Ні, голі яйця, у польоті заважати будуть- розгойдуватися. Навіть люди речі в авоськах носять.

-Це тобі не річ, а авоська - хіба ця гідна назва? Це ж цінність величезна!

-Цінність говориш? Так у чому там, купці на Землі коштовні речі носити будуть - в «Мошні»! Нормально?…

- Не…, «Мошна», сильно багато - у польоті заважатиме, … потрібно поменше…

- Згодний, поменше, так поменше… домовилися… И «Мошна» -поменше і яйця- поменше- і назви їм - поменше… - муркотав під ніс Творець.

-Так які ще функції, говориш? Давай підказуй- тобі ж, вірніше нам усім, з ними, із цими функціями жити! Вірніше йому…, коротше - Нам усім!

А Гаврило знову не бажав «заморочиватися», як і в перший раз, а просто підглянути, нехай навіть у майбутньому, у творців гаджета - які функції будуть потрібні. Він знову розщепив свідомість і однієї частиною полетів до творців гаджета.

Творець знову задав той же питання.

- Придумав? Давай, викладай.

Гаврило настроїв канал передачі і як сомнамбула, зовсім не замислюючись, почав перераховувати, з моменту позначення функцій, як у лабораторії:

-Копіювання, зберігання, накопичення, передача даних, заряд, музика…

-Ти чого, отетерів! Яка музика? Це ж не музичний інструмент- це найважливіший орган … Втім...! Як ти сказав - музичний інструмент? - знову розсміявся Творець.

-Добре, нехай буде музичний інструмент- ударний! Ха- Ха- Ха!

-Нехай дзенькають - на морозі, або коли порожні… Ха- Ха- Ха! Гарні!? Усе з ними!

- Так, усе, класно вийшло.

-Так, тепер з обміном енергією, може треба цією енергією ділитися, потрібний універсальне роз’єм - штекер, - попросив Гаврило

-Ну раз потрібний - зробимо, яка проблема, - відповідав Творець.

-Тільки при роботі він повинен забезпечувати зручність комутації й надійність - коротше, не повинен випадати з роз’єму - тобто бути побільше й по жорсткіше, а при носінні повинен бути поменше й помягше...

-Немає проблем, раз два, три…Готове!

-Ух, який апарат! Клас! Як назвемо?

-Мужиків по них поважати будуть. Якщо є - значить мужик. Типу- член суспільства.

-Добре - годиться, тільки для мультифункціоналу, однієї назви обмаль.

- Ну, давай за аналогією. Із чого почнемо, з рослин, на що схоже?

- Морквина, огірок, стручок, хрін…

-Вистачить, вистачить - не серйозно, ти ж розумієш, як ми це визначимо, так і буде, а не навпаки…!

-Навпаки, говориш? Що навпаки те? А! Початок розмови, що там було в розмові, яке перше слово? «Ух»- здасться- якщо навпаки - те виходить щось незрозуміле, та й множина під сумнівом… Добре, потім розберемося.

Але, на потім, часу, як правило, не залишається. Так назви й залишилися, притерпівши, втім, деякі, нехай навіть і незначні зміни.

-Ну все - готовий! - Творець ще раз оглянув і перевірив своє творіння. І вдихнув у нього душу живу. Випускай його, поки звичайно в резервацію - у Рай -поспостерігаємо, якщо потрібно - додамо те, що буде необхідно.

- Так, випускаю. Гарний! Красень, дивися, дивися, як побіг…Майстер ти все таки, у справах творіння, - захоплювався Гаврило.


Розділ 4. Жінка


- Як там наш Адам? - запитав Гаврила Творець.

-Так ніяк, мотається, як скажений, місця собі не знаходить. Може ти намудрив з акумулятором бажань і емоцій. Енергії в нього хоч відбавляй. А витрачати нікуди й віддати частина нікому, - журився Гаврило.

-А це ми зараз поправнмо, нумо, ми йому подругу зробимо й ім`я в мене уже є - Єва. Так що присипляй його, так наркоз дай, ні - не каменем по голові, що-небудь наркотичне, ну типу снодійне, так-так, геть там мак росте, головки зелені помни й сік йому дай, але не багато, а то звикне, потім не відучиш.., - командував Творець.

-Усі, спить, що далі?

-Нічого, далі Я сам, - сказав Творець.

Щоб не сильно «заморачуваться» із уже вирішеними проблемами життєзабезпечення на рівні клітини, Він вийняв з тіла Адама ребро й почав створення жінки.

-А ти навіщо ребро вийняв? Можна й по новому створити.

-Так хочу, щоб вона була частиною його, а не новою істотою, адже рідним людям буде легше знайти спільну мову, та й мені так простіше. Так усього один початок, а так буде два. Для однієї Землі два початки - це багато, відповідав Творець.

Так по образу й подобі людини створив ВІН жінку й нарік їй ім`я - Єва!

-Гарна, втім як і всі твої творіння, от тільки, вона ж жінка, мати й повинна буде дітей народжувати. Як із цим?

-Із цим усе в порядку, як усі народжувати буде. Нічого нового!

-Так вона повинна прагнути це робити, тут одного тваринного інстинкту, думаю буде недостатньо, потрібно ще щось. Ну, скажемо, такий же акумулятор, як в Адама.

-Ще чого, зовнішнє «устаткування» їй не потрібне, для жіночої статі це не передбачене. Втім давай спробуємо, - погодився Творець.

-Так.., однієї фізичної енергії недостатньо, потрібна енергія - потенції, бажання й необхідність продовження роду. Так непросто все це, спробую усе це об`єднати, назвати й навчити користуватися…, - отут архангел згадав Генкіну асоціативну інструкцію до складного об`єкта.

- Ти правий, потрібно навчити й притім на рівні постійної пам`яті, вони повинні відчувати, що робити, як і з ким. Назву це почуття, ну скажемо: «Любов», нічого іншого зараз запропонувати не можу, не до цього. А «Любов» - це й добре відношення, розуміння, бажання ніжності…, ще залишу й не усвідомлюване чуттєве визначення. Нехай ніколи не зрозуміють точно - що це. Нехай буде така тимчасова назва, - погодився Творець.

Немає нічого тимчасового, або все тимчасово в цьому світі, так і залишилася запропонована назва.

-Що ж і для неї потрібний зовнішній акумулятор. Внутрішнє розміщення акумулятора небажане, тому що він буде перегріватися. Але все-таки спробуємо, - почав свої міркування Гаврило.

-Нумо спробую, два акумулятори спереду - у вигляді округлостей, заодно і як джерела зовнішнього живлення. Ну як?

-Красиво, але як акумулятори - ніяк - будуть перегріватися, - проаналізував ситуацію Гаврило.

-Так, пробуємо позаду - дві округлості, що поширюються на стегна. Так?

- Ні, теж не те, адже при такому розташуванні акумулятори щільно прилягають до тіла, охолодження неефективне. Не виходить. Слухай, а що там із Сонцем? Які те незрозумілі протуберанці? З такою активністю, воно все живе на Землі випалить? - затурбувався Гаврило.

-Це точно, потрібно геомагнітний екран налагодити, а то так і буде, - відповідав Творець, -Так що там у Єви, як їй акумулятори прибудувати, а то мені ніколи, потрібно із Сонцем і Землею щось робити?

-А не потрібний їй акумулятор, раз вона частина людини, нехай він з нею цією енергією ділиться й усе. Потрібно просто роз’єм для підключення й усе.

-Може ти й правий, давай як там з роз’ємм?

Гаврило вирішив знову не «заморачуматься» й використовувати наробітки творців гаджета в частині роз’ємів .

-Ну добре, залишаю тобі, розміщення роз’єму й енергію на один акт творіння. Упораєшся? А мені потрібно терміново із сонячною бурою щось вирішувати, а то Землі не вижити.

-Немає проблем, тим більше, що всі вже вирішене, - відповідав Гаврило.

Архангел не був ледачий, властиво він навіть не знав, що таке лінь. Він просто спроеціював рішення, як йому видалося простого пристрою на більш складний об`єкт, використовуючи рішення творців гаджета Генки й Ільдара.

-Ну все, вийшло. Нехай ділиться енергією зі своєю частиною. Та й енергія творіння закінчилася. Вийшло! - радів архангел.

-Усе в порядку? Випускай, нехай радіють, - сказав Творець, що повернувся в поле творіння.

І зраділи Адам і Єва й вживали вони райську їжу. І не було в них ніяких проблем. Але все гарне, коли-небудь закінчується. І згрішили вони, вживши із древа пізнання. За це позбавив їхній Творець райської благодаті й повинні вони добувати собі їжу працею своєю. Але досконалість творіння їх тіл дозволяла їм вижити в будь-яких земних ситуаціях. І використовували вони всі закладені здатності собі в благо. Але всі маніпуляції, пов`язані зі спробами установки акумулятори потенції в жіночому тілі, не пройшли даром - функції, часткового накопичення енергії, нехай не всі, але все таки залишилися, але для повного заряду й розряду, тобто повного циклу обміну енергією виникала необхідність зовнішнього обміну енергією. Причому, як завжди було властиве людині, використання отриманих пристроїв, не завжди відбувається по їхнім прямому призначенню…


Розділ 5. Любов


Любов, любов - як багато в цім понятті закладено змісту, можливо, навіть більше, чим у первісному, задуманому значенні. Однак, любов чоловіка до жінки, і жінки до чоловіка - можливо є бажання частини знову з`єднатися із цілим. Бажання «ребра» знову опинитися в єдиному тілі. Або це бажання цілого об`єднати в собі з своєю частиною. Бажання чоловіка поділитися накопиченою енергією з жінкою й бажання жінки одержати заряд енергії й при її надлишку «розрядитися» у навколишній світ, частіше звичайно в чоловіка, який з нею поруч. Тим більше її тіло ніколи не забувало про те, що й у неї теж могли бути акумулятори потенції.

Після праць праведних, добре б і відпочити. Про це згадав Генка - один із творців гаджета й запросив свою дівчину, яку звали - Лолита в молодіжний бар. Там проводили вони свій час, промотуючи отримані за розробку гаджета гроші. Гуляли вони вже майже цілий день і знаходилися в стані «недопиття», коли випити ще хочеться, але вже не «можеться». І кожний з низ їх прагнув що-небудь зробити, але не знав, що... Генка нахилився до вуха Лолиты, і щось збуджено зашептав…

-Ти це мені пропонуєш? Я чесна дівчина - Я це… робити не буду!

-Ну, не будеш, так не будеш, а за що я тебе люблю - так це за те, що ти винахідлива.., - заколисував свою подругу Гена.

-Підемо, потанцюємо! Офіціант, ще дві «Маргарити», - і він затягнув Лолиту в коло хмільної, веселої молоді.

Алкоголь зробив свою справу.

-Ти такий гарний сьогодні. Я на все згодна! - притиснувшись до коханого, шепотіла Лолита.

Ніч закінчилася, Лолита лежала на ліжку, розслаблено втупившись поглядом у стелю. Поруч посапував знесилений Генка, підібравши одну ногу під себе, а іншу витягнув уздовж ліжка, таким чином, провітрюючи й прохолоджуючи свої «акумулятори».

-Козел! Разлігся отут, а задовольнити жінку до кінця - і то не може!

Отут вона згадала, увесь учорашній вечір: кількість випитого алкоголю, те - непристойне, що пропонував їй Генка, а потім з нею потім зробив, коли її накрило хвилею бажання.

-Фу, гидота яка! - вона відчула в роті, який те неприємний присмак і швидко побігла у ванну.

Її вирвало - стало небагато легше. Вона почистила зуби, пополоскала рот, одягла халат і пішла на кухню готувати сніданок. Снідати не хотілося, учора вони в ресторані з`їли по дві повні вечері - так що, цього повинне було вистачити надовго. Та й місце для сніданку потрібно було звільнити. Лолита знову пішла в туалет і присіла на «білий лебідь». Але, щось боліло й заважало їй зосередитися на такий необхідній їй процедурі.

-Скотина, гад, сволота! Все-таки, зробив свою справу! - згадала все, що сталося Лолита, - зараз я його.

Вона повернулася в спальню, стягнула ковдру в Генки, що прокинувся.

-Козел, що ти із мною вчора зробив? - закричала вона на нього.

-Так ти ж - це, не дуже й заперечувала. Я й спробував, взагалі-то мені не сподобалося, якось усе це не правильно, не за «інструкцією»…- відповідав їй Геннадій.

-Гад, Гад! Ну й ГАД-ЖЕ-ТИ! - розслаблено відповіла Лола, - «РазДЕВАЙСя, одягайся у своє й пішов геть!

-Який ДЕВАЙС…причому тут ДЕВАЙС?- запитав приголомшений Генка.

- Не причому, залиш мене. Користі від тебе, як з «козла молока»!..

Генка пішов, а вона так і залишилася сидіти на краю ліжка - невдоволена, сердита жінка.

Незримо був присутній при їхній останній розмові архангел Гаврило, ще раз переконався що повністю зарядити працюючий «галжет» або «девайс» - неможливо… Він розправив крила й полетів до Творця, відкинувшись трохи назад, оскільки, з незвички, ще не навчився тримати рівновага в польоті. Будучи дійсним членом комісії з літературної й технічної мови - він запам`ятовував виникаючі нові слова й назви, пов`язані з появою й впровадженням нових пристроїв і способів досягнення мети. Після обговорення й затвердження їх на комісії, нові терміни, вирази та слова йшли в побут і приживалися в щоденній людській мові.

Хоча б новими словами архангел прагнув відплатити за запозичені ідеї. А слова - то прижилися, щоправда, так і не знаємо, що це «Гаджет» або «Девайс» також не знаємо, якою мовою було спілкування… і чи було воно взагалі..


Розділ 6. Післямова


І відпочивав Творець і дивився на свої Творіння. Гарними гладкими боками виблискували вони в променях призахідного Сонця. Внутрішній акумулятор забезпечував постійну температуру й безперебійне живлення всіх систем. Можливість використовувати зовнішні акумулятори й джерел енергії також була дивовижною. Система енергозабезпечення дозволяла використовувати будь-яке зовнішнє джерело накопиченої енергії. Зовнішні акумулятори радували око своєю компактністю, а з`єднання дивували своєю досконалістю.

Не пам`ятаючи себе, Творець гравсяз універсальним конектором. Може вставити куди хотів, може змінити його конструкцію або концепт самого акумулятора, про це нам - невідомо... Але, «Якщо на початку п`єси- на стіні висить рушниця! Те до кінця - вона обов`язково вистрілить!». Так і в нашому випадку - якщо у Творця є конектор, то він обов`язково придумає - куди його вставити... Адже така природа Творця...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!