24.01.2024 16:59
18+
11
    
  - | -  
 © Джміль

Цариця полів

Цариця полів


Кажуть, зло найчастіше приймає невинну подобу

як от привітна бабуся у будиночку з солодощів

або білява дівчинка вночі на цвинтарі.

Та я був абсолютно не готовий

що воно виявиться грудочкою сірої шерсті

з чорними намистинками замість очей

і тонким, як дріт, хвостом.


Ба більше, потім я часто думав про те, 

що Люциферу тільки тому довелося стати абсолютним злом, 

бо у раю не було мишей.

А точніше, саме ЇЇ.


Ця істота була хитра, ніби бог скупників краденого, 

і знахабніла, як таксисти новорічної ночі.

Вона прослизала в бліндаж своїми потайними шляхами, 

оминаючи спокійно всі пастки й мишоловки.

І, прогризаючи у рюкзаку дно –

діставалася хавчика.

Якраз коли ми були на чергуванні

або покотом спали втомлені.


І найбільше ця скотина полюбляла шоколадні батончики.

Зазвичай "Снікерси", проте не минала також 

"Марси" й "Баунті"

і навіть ЗСУшні "Energy", 

заповнюючи все довкола сяючим конфеті з прогризених обгорток.

Виграючи у цих злих, втомлених солдат

раунд за раундом.


Місяцями ми марно намагалися її спіймати, 

з приблизно таким же успіхом 

як ловили би ворожий "Мavic", 

бігаючи по полю з корзиною і сачком.


Ця сволота просто була занадто хороша.

Вона з`являлася непомітно, наче воїн ССО

у тилу противника

і невідворотно, як стихійне лихо.

Викликаючи лише безсилий гнів

ніби жалюгідне видовище власних ніг, 

коли вперше за тиждень знімаєш шкарпетки.


Тож з часом ми просто змирилися.

І сприймали погризене печиво і батончики

як добровільну пожертву 

цьому ненаситному духові окопів та бліндажів.

Але коли закінчувалися солодощі, 

в`ялена ковбаса і навіть пачки з "Мівіною"

(якими вона також не гребувала)

Коли лишалися тільки бляшанки з кашею, 

(перловкою, або в кращому випадку, гречкою) –

отоді ставало страшно.


Бо не надто вже приємно коли по тобі

Наче той кінь бігає наша сусідка...

І коли тобі сниться щось дуже приємне 

Коли ти замріяний і щасливий, 

Оце ось сіре чудо кусається ( до речі дуже сильно)


І тоді, втомлений та виснажений, 

вкладаючись після чергування спати 

Я діставав з рюкзака священний оберіг –

балаклаву, на якій перед виїздом спав наш кіт Василь Петрович ( бо цей кіт був такий солідний що на просто Васю озиватися відмовлявся))


І та тонка флісова тканина кольору хакі

захищала мене надійніше, ніж кевларовий шолом.

Бо тільки тоді

І лише тоді

Підклавши під голову руку

У позі задоволеного ембріона


Я міг нарешті заснути.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!