Цариця осінь
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Попридержіть стремена для красуні,
Подайте руку донечці царя! -
У золотому ніжному костюмі
В’їжджає Осінь. Осінь, а не я.
Цей бал не мій і квіти не для мене.
Моя задача – тихо у кутку
Попридержати золоті стремена
Цариці-Осені і Року-королю.
На жаль, летять вітання тільки мимо,
Я – Попелюшка. Феї тут нема.
Тим часом бал відвідує незримо
Завжди чарівна й золота Весна.
І, хоч я тільки тут сіренька мишка,
Вона, як завжди, мені підмигне.
І мовить: «Пам’ятай, що тишком-нишком
Твій час щасливий теж колись прийде.»
Я вірю їй і дивлюсь у майбутнє,
Я вірю у щасливий ніжний бал,
Коли для мене серед всіх присутніх
Прийде моє кохання в тихий зал.
Я вірю їй, і вірю у надію,
Я вірю і в життя, і в синь чудес.
Я вірю, бо ж сама – маленька мрія,
Що якось опустилася з небес.
