18.02.2024 18:17
18+
35
    
  - | -  
 © Ісландські саги

Сага про Хьорда та острів`ян

частини XXII - XXIV

з рубрики / циклу «Сага про Хьорда»

XXII


Через деякий час Хьорд поїхав з усім своїм добром в Кінець до Гейра, свого побратима. А перед цим він спалив у своїй садибі всі будови і все сіно. Він сказав, що Торві не знайде там, чим поживитися. Хьорду було тридцять шість зим, коли його оголосили поза законом і він від’їхав у Кінець. Всі його домочадці і всі хто примкнув до нього, теж поїхали з ним до Гейра і знайшли там притулок.

Одного разу Торві сказав таку вісу:


- Торві, володарю Ніла (27) багряних багать, 

Пора вже в Кінець вирушати, 

Нагрянуть відважно на рать.

Чи встоять вони у відкритім бою

Під натиском нашим сміливим, 

Битву влаштуєм героям, 

Коршаків крові (28) ми нагодуємо.


В цей рік їм прийшлося туго, тому що припасів було менше, чим потрібно, та і Гейр гірше, ніж раніше, дивився за хазяйством. Почали забивати худобу, так що на наступне літо її ледь-ледь хватало для прокорму. Але осінню вже забили всю худобу, лишалось тільки декілька корів.

І одного разу вранці перед святом середини зими Гейр підняв на ноги Хельгі. Той швиденько піднявся, і вони відправились через гряду на хутір Озерний Ріг в Сорочачий Долині. Хазяїна дома не було. Він був на весіллі у Колля на хуторі Гай в Долині Димів. Гейр сказав:

- Прийдеться поповнити хазяйство, як вже вийде. Хочеш – стій на сторожі, а хочеш – йди до хліву.

Хельгі вибрав стояти на сторожі. Тоді Гейр пішов до хліву і відв’язав усю худобу. Два чоловіки лежали на сіннику і грали в тавлеї. У них горіло світло. Один сказав:

- Схоже, що в хліву відв’язана худоба?

Другий відповів, що це, мабуть, жінки винуваті – не прив’язали. Ось один пішов і став у воротах. І, побачивши це, Гейр кинувся до нього і вбив. І, не дочекавшись того, хто пішов першим, слідом виходить і другий. Але тільки-но він дійшов до воріт, з ним сталося те ж саме, що і з першим. Гейр убив і його. Потім вони забрали з собою семилітнього бика.

Вони повернулися до себе в Кінець, і все це дуже не сподобалось Хьорду, і він сказав, що піде геть, якщо вони надумали красти.

- Як на мене, - говорить, - краще вже грабувати, якщо нічого іншого не лишається.

Гейр просив Хьорда не залишати його через таку дрібницю.

- Ти один будеш вирішувати за нас обох.

І Хьорд не поїхав. Коли ж жінки в Озерному Розі прийшли до хліву, їм здалося дивним, що худоба відв’язана. Вони подумали, що скотарі, мабуть-що, сплять. Вони прив’язали худобу. Але підійшовши до воріт сіновалу, вони знайшли обох мертвими. Послали сказати хазяїну. Той приїхав. Багато було про це розмов.

Хьорд не дозволяв їсти бика, допоки на хутір Озерний Ріг не послали людину розповісти правду про вчинок Гейра. І дехто говорить, начебто Хьорд виплатив хазяїну Озерного Рогу і за його людей, і за бика, тому що той потім не жалівся.


Примітки:

27)… володар багать Нілу…- воїн (багаття Нілу – золото).

28)… коршаки крові…- ворони.


 

XXIII


Кольгрім Старий, син херсіра Альва з Трандхейму, жив в цей час на хуторі Чотири Кінця. Він зайняв там землі. Його сином був Торкель, батько Кольгріма, батька Стейна, батька Квіста, батька Калі. 

Кольгрім послав людям із Кінця запрошення влаштувати всім разом на Пісках ігри в м’яч і рогові бити. Ті згодились. Ось почалися ігри і продовжувались все свято середини зими. Люди із Кінця часто терпіли поразки, тому що Кольгрім підстроював так, що перевага була на боці людей з Узбережжя. Люди з Кінця сильно зношували взуття, тому що вони багато ходили. Вони розкроїли собі на черевики бичачу шкуру. Багатьом здавалося, що Кольгрім дуже цікавився з приводу пропажі бика, тому і влаштував ці ігри. Йому здавалось, наче він узнає бичачу шкуру у них на ногах. Їх почали називати бичатниками. Ось одного разу їм сильно дісталося у грі. Прийшовши додому, вони розговорилися про те, як сильно їм дістається і що вони скоро кинуть ігри.

Хьорд дуже суворо з ними говорив і сказав, що вони останні нікчеми, якщо не зуміють себе захистити.

- Ви, - говорить, - здатні тільки на ганебні діла!

К Хьорду на той час примкнули Торд Кіт і Торгейр Борода до Поясу – він теж був оголошений поза законом. Ось Хьорду за ніч роблять рогові бити. Тепер, коли Хьорд пішов на ігри, решта теж рада старатися, хоча раніше вони були не такі вже й охочі до цього. Грати проти Хьорда випало Енунду, сину Тормода зі Схилу. Це був чоловік сильний і всі його любили.

Гра була дуже жорстокою. Ще до вечора четверо з Узбережжя лежали мертвими, а з Кінця – ніхто. На цьому і ті і другі розійшлися. З Енундом пішли всі люди з Узбережжя. І коли вони уже підходили до Схилу, Енунд сказав – нехай ідуть вперед.

- А я, - говорить, - зав’яжу черевика.

Вони не хотіли його залишати. Він сів, але якось так важко. І в ту ж мить він помер, там його і поховали. Це місце тепер зветься Енундів Бугор. Ні Хьорду, ні його людям не виставляли звинувачення у цій справі.

Торстейн Золотий Ґудзик жив тоді в Кружельці, був він чоловіком злим і підступним, хитрим і дуже багатим. А Торвальд Синя Борода, бонд заможний і шанований, жив на хуторі Піски.



XXIV


Жив чоловік на ім’я Рев, він був сином Торстейна, сина Сьольмунда, сина Торольва Масла. Він жив на хуторі Клаптикове Поле в Кольчужній Долині. Він був могутній годі і відважний рубака. Потім його більше звали Ревом Старим. Його матір звали Торбьорг Катла. Вона жила в Чагарнику. Вона була обізнана в чаклунстві і майстерна ворожка. Брата Рева звали Картьяном. Він жив на Торбрандовім Дворі і був чолов’яга рослий і сильний, злісний і схильний до насильства. Тому його всі і не любили.

Жив чоловік на ім’я Орм, син Торіра з Лощини, чоловік, якого всі любили і великий умілець. Вони всі були противниками людей з Кінця.

Одного разу влітку до Хьорда і його людей дійшов слух з тінгу, що там змовились зібратися і вбити їх, і тоді вони зрозуміли, що коли у них немає більше худоби, то нічого іншого не залишається, як грабувати. Гейр запропонував побудувати укріплення і сказав, що тоді з ними буде нелегко справитись. Хьорд сказав, що так їх візьмуть змором.

- Як на мене, то краще від’їхати на острівець, той, що лежить тут в Китовому Фіорді навпроти устя Ріки Синьої Бороди за Сніданковим Мисом. У цього острівця стрімкі береги, і він не менше чим загін для доїння.

Поки відбувався тінг, вони туди і переїхали з усім своїм добром. Для перевозу вони взяли у Торстейна Бичого Шипу з Грязного Двору великого плоскодонного човна і ще шестивесельного у Тормода зі Схилу і чотиривесельного тюленебійного човна у Торвальда Синя Борода. Вони збудували собі великий будинок. Однією стіною він виходив на північний схід, другою – на південний захід, а посеред західної стіни були двері. На півдні будинок упирався прямо в провалля, а з півночі можна було пройти між урвищем і дверима в боковій стіні. Тільки з півночі до нього і можна було підібратися, і на захід від дому були підземелля.

У них було законом, що кожен, хто пролежить більше трьох днів, повинен буде скинутим зі скелі. Всі були зобов’язані йти туди, куди укажуть їм Хьорд або Гейр, якщо ті були з ними. Вони поділяли між собою всю роботу. Всі будинки в Кінці розібрали і колоди перевезли на Острівець. Цей острівець тепер називається Гейровим Острівцем. Він отримав ім’я від Гейра, сина Гріма.

Бувало так, що на Острівці перебувало до ста восьмидесяти чоловік, і ніколи не менше восьмидесяти – це було найменшим. Називають по імені і Хьорда і Хельгу Ярлову Дочку, його дружину, Грімкеля, їхнього сина, і ще Бьорна – йому тоді було дві зими, - Гейра і Сігурда Приймита Торві, сина Гуннхільд, Хельгі, сина Сігмунда, Торда Кота і Торгейра Борода до Поясу. Він був найбільш злісним з усіх острів’ян, охочий до всіляких злодіянь. Там зібралися ледве не всі оголошені поза законом, і всі приносили клятви Хьорду і Гейру зберігати їм вірність, їм і один одному.

Торгейр Борода до Поясу і Сігурд Приймит Торві привезли з десятьма іншими воду з Ріки Синьої Бороди. Вони набрали воду в тюленебійного човна і наповнили велику діжу, що стояла у них на острівці. Так пройшов деякий час.


Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



Ісландія, X ст. н. е.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!