24.02.2024 17:56
18+
25
    
  - | -  
 © Ісландські саги

Сага про Хьорда та острів`ян

частини XXXIX - XLI

з рубрики / циклу «Сага про Хьорда»

XXXIX


Жив чоловік на ім’я Торольв, що мав прізвисько Шпак, спритний і зовсім не бідняк, безтурботний і веселий, хоробрий, невгамовний і наполегливий. Тієї осені він прийшов на хутір Двір Індріді найматися до хазяїна. Торбьорг порадила обов’язково його взяти. Так і зробили. Він деякий час жив там, займаючись різним ремеслом. Хельга Ярлова Дочка жартувала з ним, та і Торбьорг теж. Він уявляв собі, що у нього уже все складається з Ярловою Дочкою, та вона й сама не дуже його відкидала. Торольв провів літо у Рева, і йому мало там сподобалось. Він просить Торбьорг дозволити йому лишитися на зиму. Вона відповідає:

- Я дам тобі і житло, і зап’ястя Соті, віддам і Хельгу Ярлову Дочку, і багато різного добра, якщо тільки ти вб’єш Рева в Кольчужній Долині.

Той відповідає:

- Що ж, я не проти. І я думаю, що в цьому ділі мені б зовсім не завадив меч Соті. І не треба боятися, що я не постараюсь заробити таку платню.

Вони домовились. Отримати меча було нелегко, тому що Індріді, куди б він не ходив, брав його з собою.

Одного разу Торбьорг взяла меч Соті і надсікла тут і там ножни, так що меч сам з них вискакував. І коли Індріді зібрався опоясатись мечем, він випав. Йому це здалося дивним, але Торбьорг сказала, що у цього меча така властивість – падати, коли він знає, що затівається щось важливе. Він попросив її полагодити ножни, і вона обіцяла при першій же можливості це зробити.


Індріді потрібно було їхати на північ, до Боліт, - мирити своїх друзів. Він не став брати з собою меча. Коли ж він поїхав, Торбьорг віддала меч Соті Торольву і наказала рубати ним сміливо, якщо він бажає отримати в дружини Хельгу.


Торольв відправився до Рева і приїхав туди під вечір. Він сховався в торф’яному сараї і накидав на себе цілу купу торфу, так що стирчав тільки ніс. Рев був дуже насторожений, він велів кожного вечора запирати на засуви всі двері і двічі з вогнем обходити всі побудови, перший раз перед вечерею, другий – перед тим як всі лягали спати. Так було і цього разу. Торольва все ж не знайшли. Торольв умів говорити голосом будь-якої людини. Як тільки всі вляглися, він встав, розбудив служанку Рева і видав себе за пастуха. Він попросив її сходити до Рева, попросити для нього взуття, тому що він, мовляв, повинен йти до світанку в гори. Вона сказала, що нелегка в нього робота, і він повинен мати всього не менше, ніж всі інші.

- І немає на садибі робітника потрібнішого за тебе.

Він сказав, що скоро він це ще покаже.


Рев лежав у спальній ніші, і він не любив, щоби до нього ходили туди вночі. Все ж вона пішла і передала Реву, що пастух просить дати йому взуття. Вона сказала, що він не заслуговує того, щоб терпіти нестачу у взутті або в чомусь іншому з того, що йому може знадобитися.

- Тому що він і вдень і вночі піклується про твою вигоду.

Рев вилаяв її за те, що вона ходить вночі з такими проханнями.

- Але там, в торф’яному сараї лежить акуляча шкіра, нехай візьме її собі для взуття.

Коли вона пішла, Торольв всунув у двері кілочок, і двері не зачинились. Він стояв біля Рева під час їхньої розмови, але не ворухнувся. Рев заснув, а Торольв все не наважувався на нього напасти. Торбьорг Катла, мати Рева закричала:

- Прокинься, синку, ворог стоїть біля твого ліжка і хоче тебе вбити!


Рев хотів піднятись, і в ту ж мить Торольв відрубав йому обидві ноги, одну нижче ікри, а другу по підйому. Затим Торольв вискочив зі спальної ніші. Тут накинулась на нього Торбьорг Катла, і вчепилась у нього, і підім’яла його під себе, і перекусила йому горло, так що він помер.


Рев взяв меч Соті, а зап’ястя з руки Торольва зникло, те зап’ястя, що дали йому Торбьорг і Хельга, а Хьорд відняв у Соті. Рев поправився, але з того часу його завжди носили на стільці, тому що він не міг більше ходити. Але він ще довго жив після цього, тому його і почали називати Ревом Старим, і його завжди сприймали як дуже шановану людину.


XL


Невдовзі Індріді повернувся додому і узнав про всі ці події. Він здогадався, що тут не обійшлось без участі Торбьорг. Але він не бажав залишитись без меча. Тоді він поїхав побачитись з Ревом і попросив його віддати меч.

- Адже я не замішаний у цій змові.

Рев віддає йому меча.

- Я не бажаю сваритися з тобою, - говорить Рев.

Індріді взяв свого меча і поїхав додому. По цьому видно, якою людиною був Індріді: навіть такий вояка, як Рев, і той не посмів відмовити Індріді в мечі, варто йому було тільки попросити, хоча цей меч і завдав Реву тяжкі каліцтва.


Трохи згодом зустрілися на Схилі Торгріма Майстриня і Торбьорг Катла, мати Рева, а потім їх обох знайшли там мертвими. Їхні тіла були всі розірвані на шматки і порізані, з тих пір не все ладно на їхніх могилах.

Люди здогадуються, що, можливо, Торгріма, мати Індріді, хотіла отримати зап’ястя назад, для Індріді, а Катла чинила спротив і не бажала його віддавати, так вони і вбили одна одну. Зап’ястя з тих пір так і не знайшли.



XLI


Декілька років потому до Широкої Затоки підійшов корабель. На ньому пливли Тінд, син Халлькеля, і Торд, син Кольгріма з Чотирьох Кінців. Вони поїхали від корабля – Тінд до Халлькелевого Двору, а Торд – через Білу Ріку і збирався їхати додому.

Взнавши про це, Хельга Ярлова Дочка заговорила з Грімкелем, своїм сином, що, мовляв, він довго не згадує про смерть батька. Вона веліла йому підстерегти Торда, сина Кольгріма.

- Бо його батько був найлютішим ворогом Хьорда, твого батька.

Грімкелю тоді було дванадцять зим.

- Хочу я, сину, - говорить вона, - щоб ти убив Торда, це буде славною помстою.


З Грімкелем було двоє. Вони зійшлися біля Берегового Броду на схід від Білої Ріки, неподалік від торф’яних куч. Через деякий час і тих і других знайшли мертвими.


Скейвом звали чоловіка, що жив на Луговині Білої Ріки, він був чоловік незаможний. Деякі думають, що не інакше як він убив поранених і взяв ті добрі скарби, що віз з собою Торд і про які з тих пір не чули. Скейн покинув Ісландію, і більше не повертався, і дуже розбагатів.


Індріді думав, що Хельзі і Бьорну, її сину, небезпечно залишатися в Ісландії. Вони відпливли з Пісків у Норвегію і звідтіля до Гаутланду, де був ще живим Хроар. Він радісно зустрів Хельгу, свою сестру, і вважав, що загибель Хьорда – велике горе. Як розповідають, Хельга більше не виходила заміж. Бьорн же виріс, і повернувся до Ісландії, і багатьох убив, охоплений помстою за свого батька. Він став доблесним чоловіком.


В помсту за Хьорда було вбито двадцять чотири чоловіка. Ні за кого з них не заплатили віри. Декількох вбили сини Хьорда, і родичі, і зяті, а декількох убив Хроар. Більшість була вбита за наущанням Торбьорг, дочки Грімкеля. Вона уславилась як видатна жінка.

Вони жили з Індріді до старості на дворі Індріді і славилися великими людьми, і багато хто веде від них свій рід.


Хьорду було тридцять дев’ять зим, коли його вбили, і більшу частину часу він прожив в пошані та повазі, окрім тих трьох років, коли він був поза законом. Священик Стюрмир Мудрий (39) говорить, що, по-перше, він вважає Хьорда найвидатнішим з усіх оголошених поза законом за його розум, бойове мистецтво і інші досконалості і, по-друге, тому що його так високо ставили в інших країнах і гаутландський ярл навіть віддав за нього свою дочку, по-третє, тому що більше не бувало в Ісландії чоловіка, в помсту за якого вбили би стількох людей, не платячи ні за кого віру.


Тут ми закінчуємо сагу про острів’ян.


Примітки:

39)…священик Стюрмир Мудрий…- Стюрмир Карасон, абат одного ісландського монастиря помер в 1245 році. Йому приписують деякі древньоісландські прозові твори. Але вклад в них його, як автора, невідомий.


Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



Ісландія, X ст. н. е.

Каллистрат цікавиться

  • КаллистратМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!