Глухарева школа
з рубрики / циклу «ПРОЗА. КАЗКИ»
Надумав Глухар відкрити в лісі школу. Він облетів усі лісові закапелки і скрізь порозчіплював оголошення. Так, мов, і так. Оголошується набір до першого класу Глухаревої початкової школи №1. Заяви приймаються за адресою…
Чи він адресу неточно написав, чи може в лісі не було бажаючих навчитися грамоті. Але чекав Глухар на деревині даремно. Хоч би хто приліз. Тоді полетів лісовий учитель і почепив таке саме оголошення аж на краю найближчого села. І вже наступного ранку до першого класу Глухаревої школи почали сходитися учні. Було їх не дуже багато, але, мабуть, мали велике бажання вчитися, коли не побоялися прийти з села у таку глушину. Глухар радів і записував прибулих до класного журналу:
1. Баран.
2. Кіт.
3. Корова.
4. Миша.
5. Півень.
6. Собака.
7. Цап.
З того дня уроки в Глухаревій школі проводилися повним ходом. Учитель багато чому навчив своїх надзвичайно здібних учнів. А ще час від часу надсилав звіти вищому керівництву про деталі навчального процесу. У тих звітах він вихваляв свої методи навчання, та явно завищував успіхи, яких, буцімто, досягли його підопічні.
Ніхто нічого не каже, може й справді Глухар талановитий учитель. Але ж глухий, як пень. Дивно було б, якби учні не скористалися з цього. Ось уже більше місяця ходили вони до школи. Ніхто й не думав готувати домашні завдання. Добре що пан учитель не чув, яку нісенітницю плели школярі, відповідаючи на його запитання. Не чув і був задоволений. Але ж комісія…
Перевірити стан навчального процесу прилетів бундючний пан Сова. Він загнав бідного Глухаря на найвищу гілляку і взявся сам вести урок. На дошці ще з першого дня занять була записана буква ”А”, тому пан Сова послав чергового Мишу намочити ганчірку біля струмка, щоб навести на дошці чистоту. Миша швиденько шмигнув із класу і більше його в школі не бачили. Кіт хижо блиснув оком і також рвонувся за черговим, але пан Сова раптово підняв його з-за парти. Перевіряючий задавав запитання по пройденому матеріалу, але увага Кота була прикута до куща, за яким ворушився Миша.
– Ти що, не мав удома підручника? – грізно ахнув пан Сова.
– Мав! – жалібно заголосив Кіт.
– Може не мав можливості вивчити уроки?
– Мав! – признавався Кіт далі.
– А мав совість нічого не вчити?!!!
– Мав! – невпопад бовкнув Кіт і його послали додому за батьками.
Сердитий пан Сова викликав до дошки Барана і попросив назвати написану на ній літеру. Баран довго дивився на дошку, як на нові ворота, а тоді впевнено дав відповідь:
– Бе-е-е!
– Ух-ух-ху… –тільки й вимовив здивований перевіряючий і став піднімати з місця для доповнення.
– Ме-е-е… – не зовсім упевнено промимрив Цап.
– Ку-ку-рі-ку!!! – заволав Півень, підглянувши в шпаргалку.
Пан Сова був роздратований ще й того, що хотів спати. Він позіхнув, зазирнув до журналу і зупинив грізний погляд на рудому Собаці, який був зайнятий блошиним полюванням.
– Що там ти ловиш на своєму хвості? – прозвучало запитання до неуважного учня.
– Гав! – упевнено відповів той.
– Ха-ха-ха –а-а! – зловісно зареготав перевіряючий і підняв з місця Корову, яка від хвилювання не могла зв‘язати й двох слів.
– Чому ти не знаєш уроку? – марно тупцяв кругом неї пан Сова.
– То-му-у… То-му-у-у… – мукала Корова і закочувала під лоба нещасні очі.
Та раптом вона змучено труснула головою, і дзвіночок на шиї протеленькав кінець уроку.
Ви , мабуть, і самі здогадалися, що Глухареву школу закрили і бідний педагог тепер безробітний.
– Несправедливо! – уже вкотре намагається виправдатися він,
– Адже Кіт мав на уроці все, про що б у нього не спитали, а впевненості відповіді Собаки здивувався сам перевіряючий. Це злісний наклеп, що мої учні не знають ні ”Бе”, ні ”Ме”, ні ”Ку-ку-рі-ку”, бо ці слова прозвучали в відповідях, і пан Сова не зможе того заперечити. Правда панночка Корова почала не зовсім упевнено, але якби не пролунав дзвінок, вона закінчила б свою відповідь блискуче.
– Може мене звільнили за те, що Миша втік з уроку? – губився в догадках пан Глухар,
– То перевіряючий сам винен, що дав учневі непосильне завдання. Адже знайти в лісі ганчірку дуже важко.
Дуже важко також пояснити щось пану Глухарю. Мабуть, справді його школу закрили несправедливо.
