23.02.2024 18:01
18+
37
    
  - | -  
 © Ісландські саги

Сага про Хьорда та острів`ян

частини XXXVI - XXXVIII

з рубрики / циклу «Сага про Хьорда»

XXXVII


Бонди хвалили Торстейна Золотого Гудзика за те, що він зробив, і віддали йому зап’ястя Соті і говорили – нехай володіє собі на радість. Але, узнавши про слова Торбьорг, він був сам не радий тому, що зробив. Ледь не шістдесят острів’ян було вбито на Сніданковому Мису, окрім названих братів. Потім заговорили знатні бонди, що слід поїхати за Хельгою і вбити їхніх з Хьордом синів. Дехто вважав, що не варто їхати на ніч дивлячись. Тоді вони умовились, що ніхто не сміє ховати їх чи якось їм допомагати. Якщо ж хто ослухається, всі будуть йому мстити. Таким суворим повинно було бути покарання. Вони вирішили відплисти вранці, а на ніч лишились на березі.

 

XXXVIII


Хельга була на Острівці, і їй стали зрозумілими всі підступи і зрада бондів. Вона обдумує своє становище і приймає таке рішення: кидається у воду і вночі пливе з Острівця до Ріки Синьої Бороди, і з нею син Бьорн, чотирьох зим від народження. Потім вона попливла назад, назустріч своєму сину Грімкелю, восьми зим від народження, тому що він вже ледве тримався на воді. Вона перепливла з ним на берег. Це місце тепер зветься Хельгиною Протокою. Вночі вони піднялись від Кружалки на гору і перепочили на перевалі, що називається тепер Хельгин Перевал. Вона несла Бьорна на спині, а Грімкель йшов сам. Так вони йдуть, поки не добираються до Двору Індріді. Тоді вона сідає біля садибної огорожі і посилає Грімкеля піти в дім, попросити у Торбьорг притулку. Коли хлопчик зайшов Торбьорг сиділа на своїй лавці. Він попросив у неї притулку, а вона встала, взяла його за руку, вийшла з ним і спитала, хто він. Він сказав правду. Вона спитала, що сталося і де Хельга. Грімкель розповів все, що знав, і одвів її до Хельги. Торбьорг не могла сказати ні слова, так близько прийняла вона це до серця. Вона відвела Хельгу до комори і заперла їх.


Того ж вечора повернувся Індріді, і з ним було багато людей. Торбьорг нічим себе не видала і подала гостям на стіл їду. Але коли їй про все розповіли і про те, як Торстейн Золотий Ґудзик убив Хьорда, напавши на нього ззаду – а він стояв беззахисний, - Торбьорг сказала вісу:


- Загинув в жорстокім бою

Брат мій на полі битви, 

Один здолавши тринадцять

Ворогів в непогоду Одіна. (37)

Якби злі закляття

Силу йому не зломили, 

Він устояв би у січі, 

Смерчу мечів вершитель (38)


Коли Індріді і Торбьорг лягли увечері в ліжко, Торбьорг вихопила великого ножа і намагалася зарізати Індріді, свого чоловіка, але він перехопив ножа, при цьому дуже сильно поранивши собі руку. Тоді він сказав:

- Велике зло сталося Торбьорг, але і ти замишляєш зло. Скажи ж мені, що зробити, щоб ми помирилися.

- Тільки одне: принеси мені голову Торстейна Золотого Гудзика.


Індріді згодився. Вранці він вийшов один із дому і поїхав прямо до Кружалки. Там він спішився і, спустившись Тропою Індріді до садиби, почав чекати, коли Торстейн піде, за своєю звичкою, до капища. Торстейн пройшов до капища, упав перед каменем, що там стояв, якому він поклонявся, і звернувся до нього з молитвою. Індріді стояв ззовні. Він почув, що з каменя залунали такі слова:


- Сюди приходиш ти

В останній раз, 

Смертним шляхом

По землі ступаєш.

Раніше, ніж в небі

Сонце засяє, 

Індріді гнів

Тебе уразить.


Потім Торстейн вийшов і попрямував додому. Індріді виразно його бачив. Індріді крикнув йому, щоби той так не поспішав. Він вискочив перед ним на дорогу і зразу ж вдарив його під горло мечем Соті, так що голова злетіла з плечей. Він оголосив про своє вбивство у Кружальці і сказав, що Торстейн вже давно був зрадником. Він поїхав додому і Віддав Торбьорг голову. Вона сказала, що їй немає діла до голови, коли вона злетіла з плечей.

- Тепер-то ти зі мною помиришся, - сказав Індріді.

Вона сказала, що ще ні, поки він не пообіцяє прийняти Хельгу з синами, у випадку якби вони раптом прийшли б до них, і допомогти їм у всьому, в чому б у них була потреба.

- Тоді, говорить вона, - я завжди буду тебе любити.

Індріді сказав, що вони, мабуть, кинулись в море і потонули, раз їх не знайшли на Острівці.

- І я готовий дати тобі цю обіцянку, адже я знаю, що мені не прийдеться її виконувати.

Тоді Торбьорг пішла за Хельгою і привела її з синами. Індріді був не дуже задоволений, і він сказав:

- Досить багато я наобіцяв, але тепер прийдеться тримати слово.

Він чесно виконав всі свої обіцяння. І ніхто не дорікнув його за це. Всі сходились в думці, що Торбьорг вчинила дуже благородно.



Примітки:

37)…непогода Одіна…- битва.

38)… смерчу мечів вершитель…- воїн (смерч мечів – битва). 


Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

 



Ісландія, X ст. н. е.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!