Японське ЗСУ - 7
з рубрики / циклу «Японське ЗСУ»
Мій розум нагадує понівечене Нагасакі
В далекому минулому:
Спогади поховані —
Припадають товстим шаром пилюки та сажі.
Я ледь розрізняю,
Як з під ковдри уламків вибиваються якісь цятки кольору —
Це кольори давніх подій.
Моя пам`ять нині —
Це сховище вибухів, лісосмуг і запаху падла,
Це палітра зеленого, сірого, чорного, по якій гуляють вогонь та дим,
Це флакон від пекельних кутюр, насичений запахом пороха,
Смердінням мастила, амбре немитих по декілька тисяч років людей і перегар,
Що тонкими нотами каже: ми ще живі.
Моя пам`ять зіщулюється з кожним новим розривом,
Вона стає одноманітна і в`язка —
Так легше пережити зиму.
Її ще щось гріє зсередини,
Але я вже не розумію що саме,
Бо важко грести завали,
Схожі на ті, що були в Нагасакі колись.