Вбивця з майбутнього
частина 1Гарячі краплинки кольору стиглої вишні помалу почали торкатися поверхні мармуру і це могло означати тільки одне. Лиш те, що знову чиєсь життя увірвалося в самому його розквіті, що хтось когось замовив і зараз ця тендітна дівчина, яка стояла за метрів двісті від тіла, що вже повалилося, прибрала когось, можливо, зовсім невинного.
Вона була тією, кого називали примарою міста, була невловимою, невпізнаною, але такою сміливою і безжалісною. На її рахунку вже десятки смертей, що так і залишаться не розкритими. Вона та, за якою йде полювання вже три роки і та, яка вдень звичайна завідувачка бібліотекою, а вночі найкращий кілер. Вона не жаліла нікого, вбивала кожного, на кого отримувала замовлення. Робила все настільки несподівано і чисто, що ніхто і ніколи не міг зрозуміти деталей і віднайти бодай якісь докази. Кожен мешканець великого міста боявся її, боявся бути наступним, але вона не вбивала без замовлення та коштів. Звичайна завідувачка бібліотекою на рахунках мала мільйони доларів. Ім`я цій Вогняній Кулі, як називали її журналісти, Ізабела.
Вона сховала свою зброю та повільним кроком пішла геть. На годиннику третя, а отже, за чотири години їй збиратися на роботу. Робота в бібліотеці не приносила їй задоволення, але давала гарантію безпеки. Ізабела була суворою керівницею, ніколи не дозволяла порушувати її кордони, але вона безмежно привітна до відвідувачів, чи не таким має бути керівник?
Кожного дня вона виконувала свою обов`язкову роботу, а потім читала книжки, здебільшого історичні, бо вважала себе невід`ємною частиною історії сьогодення і знала, що про неї обов`язково колись напишуть у книжках, згадуючи Вогняну Кулю не менше, як вбивцю Кеннеді. Її захоплював світ середньовічної Європи, безмежно хвилювали війни та стратегії, в книгах вона ховалася від самої себе, ховала там свого монстра, в якого жоден нерв не сіпнеться від кривавого вбивства.
Її телефон завібрував, що неабияк здивувало дівчину, їй ніхто не телефонує і навіть не пише, батьків та друзів немає, підлеглі не турбують на особистий, отже, це може бути лише замовник, точніше, її координатор, який тримає між ними зв`язок.
«Будівельників 17. Чорний ауді. Сьогодні. 23:45»
На тій стороні відповіді не чекають, адже знають, що повідомлення дійшло і справа буде виконана. Наступне сповіщення показало, що на її рахунок переказали кругленьку суму. Ізабелу зовсім не цікавило, хто і навіщо, що він зробив та чи має родину, це лише частина її роботи, її життя.