Мармелад буття
Відштовхуючись від твого факту буття,
Наштовхуюсь на причинно-наслідковий звязок моєї любові.
чи любов буває приватизована, а чи вона-на балансі бюджету?
21 століття. Фокс. Стокс. Фарс і Чос.
Здертися б на хмарочос світу, тримаючись за поручень миті буття,
роздивитися ясно навкруги міражу життя: онде минуле,
стертий у порошину час,
відведений на доказ своєї вартості.
Десь за обрієм Пікасо лежить межа нормального і білих питань,
не лише плям і віршів.
Вітер майбутнього віяв би у лице, проте не мав би запаху,
бо ще Ненастанний.
Він виносить шаленим протягом
плани сьогоднішнього дня з голови думок.
А все ж, твоя любов-підніжжя драглистого мармеладу буття,
на якому зведено той хмарочос, з якого видно пустелю Далі,
зрозумілу лиш звідаллі.
Бо сенс - є умовності звички, не більше.
Що треба більше - ти чи твоя любов?
Мармелад у цукрі - колеться, але тане,
я фільмую про нас артхаусне психоделічне кіно
у режисерському береті навскоси вдітого.
Творчість. Ти. Любов на балансі бюджету,
і безцінна прозора, як цукрова вата нічого, - матерія життя
цього фільму, записаного без натиску кнопки "Rec",
отже...
