Як кріт та кіт подружилися
Глибоко-глибоко під землею, куди ніколи не сягали промені сонця і тільки найсміливіші хробаки і комашки заповзали туди, між корінням старої сосни побудував собі житло Кріт. Він був дуже працьовитий, завзятий, серйозний, тільки й думав про роботу. «Вже п ята ранку, а я ще майже ніяких ходів нових не накопав», - бурчав Кріт собі під носа, хоча весь час рив і рив землю. Насправді, в душі він дуже пишався своєю роботою - ви тільки уявіть, наш Кріт вирив багатоповерхову галерею і це все своїми руками так би мовити, звісно, у кротів лапи і добре, що вони схожі на лопати та ще й мають міцні пазурі. Так от, наш Кріт не мав а ні відпустки, а ні вихідних, ніякого вільного часу. Якось, працюючи і думаючи про своє, а саме він думав про те, що вчора зустрів землерийку, вона до родичів в гості зібралася, та й так задумався, що не помітив як виліз з-під землі на поверхню. Не любив він бути не під землею, зверху він почувався незграбним та й зір підводив, під землею Кроту було затишно й комфортно. І раптом він намацав щось дивне і незнайоме: тепле, м яке, пухнасте, муркотливе. А слід зазначити, що наш Кріт був молодим і недосвідченим у багатьох життєвих питаннях, котів він ще не зустрічав. І ось це сталося! Кіт, власне, майбутній кіт, бо це було Кошеня, лежало в городчику, щойно поласувавши сметанкою, гралося зі шнурочком, вилизувало лапки і було у доброму гуморі і гарному настрої. Раптом Кошеня нашорошило шерсть, вигнуло спину дугою: « Це що за звір?», - округлило воно свої оченята, бо кротів воно теж раніше не бачило. Кріт задкував назад в нору, Кошеня причаїлося невпевнено - нападати чи тікати?
- «Ти хтоо?» - спантеличено запитало кошеня.
- «Кріт, а ти?»
- «Я кіт, ой, тобто малий кіт, я ще кошеня і я ніколи не зустрічав кротів, думаєш ми могли б подружитися?»
І тут Кріт задумався - а дійсно, чому б і ні? Кошеня здалося йому приємним, цікавим, безтурботним і бешкетливим, якихось із цих рис Кроту точно не вистачало.
Так подружилися Кіт і Кріт, вони були такими різними, але їм було цікаво разом, вони ніби доповнювали один одного, коли вони зустрічалися, кошеня розповідалао кроту про свої пригоди на землі, під сонечком, а Кріт про свої - підземні.
А всі навколо дивувалися дивній дружбі Крота і Кота.