Адаптація
з рубрики / циклу «оповідання - 3»
На вулиці весна і, не тільки сонечко майже кожного дня дивиться на землю, але й вітерець вже потеплішав і люд підбадьорився. І от як не вознести за це хвалу Господу!
Під ранок сни бувають не тільки добрими, а, інколи навіть і розумними. Так і сьогодні: сплю і сниться що у мене з кимось там відбувається філософський діалог. Про що? Та хіба при такому житті щось запам’ятаєш?
Так от, все було б добре, якби уві сні чи крізь сон, раптом не пролунав за вікном глухий вибух, як наче наші хлопці знову збили «шахіда».
Підхоплююсь і поспішаю до вікна, відсмикую штору і бігаю очима по небу. Та ні, наче нічого немає, небо чисте, жодних хмаринок від збитих «шахідів», ніщо не гуде і місто ще не зовсім прокинулось.
Повертаю голову, кидаю погляд на годинника і до мене доходить…
«Господи, ну ти і жартівник! Ну переспав я трохи, так що? Може ти в армії служив старшиною? Чи попав під нинішню «бусифікацію» і в тебе тепер таке ставлення до людей? Не міг мене якось інакше розбудити? Чи те вже минулося? І залишиться тільки у спогадах? Да-а-а… Господи… життя…»
Ну що ж, робити було нічого, все розумне відійшло разом зі сном, починалася звична буденність і я пішов на кухню заварювати собі міцний чай, бо попереду був день, скоріш за все такий же як і всі попередні і, можливо, майбутні, якщо залишимось живими.
Господи, ти б не жартував так більше, знайди для нас щось більш приємне і веселе, не лякай зайвий раз сплячих людей, бо для них і так кожної ночі звучить сирена тривоги.
Добре, нехай тобі буде хвала, а мені дай гарно виспатись! )))
Примітка:
-"бусифікація" - е-е-е... та це таке, що тільки Вікіпедія і може пояснити.)))
м. Київ, 15 березня 2025 року.
