Комарина ескадрилья
з рубрики / циклу «оповідання - 3»
Життя… Час… Невмируще «Чортзна - що!»…І ми серед цього…
Скільки часу і ресурсів було витрачено на те, щоб придумати всесвітню розвагу, так званий «Ш І», а от на дійсно необхідну для виживання всього людства проблему, а саме: «Звідкіля береться пилюка і куди діваються гроші?», так на це – ні в кого, ні розуму, ні часу, як наче все це їх обходить… Люди… Агов?... Ви куди?!
Так от, витираючи час від часу пилюку на своїх книжкових полицях я помітив одну цікавину, яка вимагає для її розуміння звивистого розуму (ніяких прямих ліній!).
Отже.
За вікном стояла північ і наші хлопці вже позбивали всі «шахеди», які там літали і заважали мирному життю, а я, не вимикаючи світла настільної лампи за щільно закритими шторами, відійшов до диванчика і розтягнувся на ньому, дивлячись на стелю, бо сон не йшов і, що я там побачив?
А побачив я там, дане нам богом, натуральне життя, а саме:
На білій стелі, чорними цяточками, побачивши, що я вже лежу, почали збиратися, один до одного комарики, формуючи свою нічну ескадрилью для нічної атаки на моє спляче тіло і що тут вдієш?
Нарахувавши з десяток відважних кровососів, кинув це діло, бо все одно буду спати, рахуй не рахуй.
Так, тепер говоримо про цікавину.
Я звичайний, пересічний наслідок адамового роду (і послав же бог Адама), але інколи щось помічаю, а потім ще й думаю (не знаю гарно це, чи погано).
Так от:
- протираючи пилюку на книжкових полицях я помітив що: на самій верхній полиці, де у мене висить аудіо колонка і через це там немає книжок, комариного лайна, завжди збирається, хоч стамескою зчищай, справжній сортир, а на інших полицях не завжди і помітиш, де-не-де, і, я подумав: щоб це значило?
Тобто: коли я засинаю і мені вже все одно, ця ескадрилья пікірує на мене і п’є мою крівцю. А насмоктавшись досхочу, переварює її в собі для свого фізкультурного здоров’я, а переваривши і відчувши іншу фізіологічну потребу, летить на пусту полицю за колонкою і там спорожняється.
Отут-то і потрібен аналітично-дослідницький розум з його запитаннями до існуючої дійсності.
1. - чому комарики «кладуть» на пусту полицю, в одному місці, а не де попало (культура?), чи може вони розуміють, що на книжки с…ти гріх?
2. - під що вони спорожняються – під класичну музику (яку я люблю), чи під дурні новини (які я не люблю), цікаво, тому що так можна хоч якось зрозуміти рівень їхнього інтелекту і культури, бо недарма ж вони п’ють мою крівцю, витриману довгими роками життя, як хіоське вино зі старого бурдюка (поважаю їх вишуканий смак).
3. – яким чином вони узнають, що зимова сплячка для них вже скінчилась і час виходити на полювання, щоб відновити свої сили і отримати радість від свого буття в цьому світі (прости їм Господи).
4. – врешті-решт, а куди вони потім ховаються на зиму, в які щілини, хтось це досліджував? Отож бо й воно.
5. – і т. д. і т. п…..
І коли з таким ось стикаєшся, то розумієш, наскільки ми мало знаємо щось про наш навколишній світ.
Отак от, про світ нам відомо нуль цілих нуль десятих, а Штучний Інтелект зліпили.
І що ми за люди, їй-богу? )))))
м. Київ, 3 вересня 2025 року.
