Диплом творця
Частина першафантастика
На маленькій планетці XL, що маялась між двома сонцями - μ і λ Пегаса, була гаряча пора екзаменів. Складати іспити на звання Творця сюди зліталося чи не пів-галактики. Та далеко не кожному вдавалося захистити свій проект перед Комісією Старійшин.
¬– Наступний, – позіхнувши гукнув екзаменатор.
До кабінету впевнено впливла аморфна субстанція.
– Так-так-так! α-Волопаса, ү якщо не помиляюсь.
– Точно так.
– Нагадайте, будь-ласка, тему вашої дипломної роботи.
– Дослідження планети з екстремальними умовами життя.
– Ага, пригадую. Здається тоді ми з Вами зупинилися на Сонячній системі як на найбільш небезпечній для аморфнотропних істот.
– Більше того, я отримав чітке завдання: знайти спосіб довготривалого і всебічного дослідження планети Земля, густа атмосфера якої є отруйною як для нас, так і для всіх відомих типів космічних кораблів.
– Ну і як, справилися з завданням? Панове, хто з вас був куратором цього студента?
Сіра хмарка випливла з-за столу.
– Я куратор. Як на мій погляд, робота виконана аж надто глибоко. Студент, якби…того…трохи перестарався. Але судіть самі.
Субстанція α-Волопаса почервоніла.
– Навпаки. Я вирішив, що найпростіше - це поставити на зазначений об’єкт – тобто на Землі, відеокамери, які будуть транслювати зображення на автономний центральний пульт, що записуватиме, оброблятиме і зберігатиме отриману інформацію.
Найважче було підібрати точні параметри електричного розряду, який би синтезував прямо на Землі відеокамеру із заданими характеристиками, оскільки доставити її туди наявними засобами неможливо.
– Добре. Уточніть, будь-ласка, які ж це характеристики.
– Оскільки процес дослідження розрахований на перспективу, така відеокамера повинна не тільки бути добре пристосована до жахливих умов планети, а ще й самовідтворюватись і розвиватись. Ну й звичайно, вона сама собі знаходить джерела живлення.
Ось – модель –на моніторі з’явилося зображення.
– Для пересування планетою створені дві кінцівки, що називаються ноги, ще дві – руки–допомагають приладу обслуговувати себе самого. Два об’єктиви, два приймачі, динамік, рецептори запаху і, власне, мікросхема – ось тут вгорі, в голові. Решта запчастин, так звані органи, служать для підтримання життєдіяльності і розмноження відеокамери, оскільки щоразу створювати нові - економічно не вигідно. Для зв’язку з центром обробки інформації існує антена – аура. Робоча назва приладу – Людина. Оце, власне, і все. Ось файл з зібраними за допомогою людини даними про планету, що досліджується.
– Непогано. Але оцінку ми вам дамо завтра, після детального ознайомлення з цим файлом.
На другий день ү схвильовано вплив до аудиторії, де засідали вчені мужі.
– А, – іронічно сказав головуючий, – α-Волопаса, заходьте.
Тон його не сподобався студенту.
– Щось не так?
– Та як сказати. Робота виконана ґрунтовно, оригінально, творчо, але - не раціонально. Більше того - не розумно
– Чому? –несміливо забелькотіла субстанція міняючи колір.
– Скажу чому. Завдання яке було?
– Створити прилад для дослідження Землі.
– Ні, не так: Завдання – дослідити Землю. А вже спосіб ви мали обрати самі. І що ж ви зробили? Фактично заселили планету розумними, здатними до розвитку істотам. За час вашої роботи над дипломом, що для вас пробіг, я не сумніваюся, швидко, на Землі пройшли мільйони років. Спочатку ваші, з дозволу сказати, відеокамери, справно передавали зображення планети. Але ж тепер! Вони неприпустимо розмножились, набралися пихи і за невеликим винятком транслюють тільки зображення один одного. Тобто замість того, щоб отримувати факти про природу планети ми маємо суб’єктивні судження приладів про взаємозв’язки між ними. Парадокс? Більше того, ці прилади самі впливають на об’єкт дослідження значно більше всіх допустимих норм. Тож судіть самі, чи виконали ви поставлену задачу.
Хмарка з α-Волопаса стала пунцовою.
– Оцінка–посередньо. Дуже, дуже посередньо. Але звання Творця ми вам все-таки дамо. За нестандартне мислення. Бо ж натворили…Тільки знаєте що? Поприбирайте там після себе.
Лубни, 2009