В`язаний капелюшок
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Кажуть, нібито життя без пристрастей стає млявим і навіть зовсім нудним. Так це чи ні — кожен вирішує для себе сам, з головою занурюючись у світ музики чи образотворчого мистецтва, складаючи романтичні вірші або проводячи всі відпустки в незабутніх подорожах. Перелічувати захоплення немає сенсу, оскільки їх не злічити, і в кожного вони свої…
У зарозумілого В`язаного капелюшка з давніх-давен було лише дві пристрасті: квіти та коштовний порцеляновий посуд. З величезного розмаїття всіляких квітів йому найбільше подобалися рожеві троянди, тому що їхні витончено вигнуті глянцеві пелюстки якнайкраще відповідали вишуканому ажурному плетінню самого капелюшка. До того ж, маючи довгі гострі шипи, шляхетні троянди залишалися неприступними для більшості нетерплячих і палких шанувальників – це відомо всім.
Другою пристрастю В’язаного капелюшка був порцеляновий посуд, який взагалі вирізнявся певною зверхньою гордовитістю, істинно аристократичною холодністю і, як запевняв себе капелюшок, прихованою внутрішньою шляхетністю, що свідчила про вельми високе походження. До речі, віднедавна він став відчувати це і в самому собі, і, звісно ж, сповнився пихою.
Отже, В’язаний капелюшок вже давно не хотів знатися ні з ким, окрім чудових шляхетних троянд і суворого порцелянового посуду. Швидше за все, саме з цієї причини у нього не було справжніх друзів, крім самотньої літньої і такої ж манірної Господині, яку, як не дивно, В`язаний капелюшок дійсно щиро любив. Ймовірно, тому що колись давно та власноруч зв’язала капелюшок, щоб якось вбити час у кріслі-гойдалці в похмурій самотності довгих зимових вечорів. З тих давніх часів вони завжди і всюди бувають разом, як нерозлучні приятелі, мовчазно-осудливо дивлячись зверхньо на оточуючих і ні з ким не зближуючись. Так вони й живуть вдвох у своєму замкнутому світочку – стара манірна діва та її пихатий в’язаний капелюшок…