Опівнічний експрес
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Коли вщухає денна метушня, вечірнє умиротворення непомітно обволікає місто, і воно поступово затихає. Немов дороговказні маяки, в сутінках, що поволі згущуються, спалахують ланцюжки вогнів вуличних ліхтарів, осяюються теплим світлом вікна будинків. За столами у вітальнях збираються близькі люди, щоб згадати минулі справи та обговорити майбутні, а заразом і зігрітися теплом рідних сердець. У маленьких затишних кафе зустрічаються закохані. Тримаючись за руки, вони тихо розмовляють про щось своє, сокровенне, зовсім не реагуючи на навколишнє, ніби в цей момент у всьому світі існують тільки вони двоє. Як знати… можливо, так воно й є? На це питання можуть відповісти лише ті, хто самі були закохані і зовсім втрачали рахунок хвилин і годин, занурюючись у вир улюблених очей і не помічаючи нічого навколо...
Але час не зупинити, і ось уже вечірні вогні беззвучно починають згасати один за одним. Засинає втомлене за день місто, передчуваючи чарівні видіння і солодкі романтичні мрії. Никнуть останні відгуки квапливих кроків пішоходів, що трохи спізнилися і зараз поспішають додому. Сиротливо остигає в темних провулках і спорожнілих колодязях міських дворів різноголоса луна галасливих дітлахів. Лише незмінний нічний мандрівник - блідий місяць тихо плине кудись над дахами будинків, що поринули у солодку дрімоту.
Ах, так… не спить ще Хранитель снів, бо це ж його час. Неквапом йде він бруківкою, над якою повільно стелиться таємничий білуватий серпанок напівпрозорого туману. Висвітлюючи шлях чарівним ліхтарем, він ретельно стежить за тим, щоб кожному наснився саме той сон, який потрібен, особливо маленьким дітлахам – адже він хранитель і господар снів.
Втім, іноді Хранителю зустрічаються самотні хиткі силуети, що плавно линуть до старого міського парку, де рівно опівночі має з`явитися примарний магічний експрес. Він доправить незвичайних пасажирів у далекі невідомі світи казкових мрій та романтичних фантазій. Там під звуки чарівних мелодій вони водитимуть хороводи з квітковими феями, пурхатимуть серед розсипів перлинних зірок і будуть насолоджуватися співом солодкоголосих ельфів. А під ранок Опівнічний експрес привезе своїх пасажирів назад, і вони знову повернуться до своїх господарів…
Ви запитаєте, хто вони ці загадкові пасажири? Ну, звичайно ж, це душі справжніх романтиків, мрійників та закоханих. Вдень вони поступаються місцем турботам і невідкладним справам, вирішенню проблем та побудові планів на майбутнє. Натомість ніч – повністю їхній час, над яким не владні жодні перипетії долі…
І коли повертається ця пора, десь вдалині знову лунає ледь помітний мелодійний передзвін невидимих дзвонів, які сповіщають прихід півночі, наповненої загадковими видіннями та незбагненними магічними відчуттями. І ось тоді з нізвідки беззвучно з`являється Опівнічний експрес, готовий по команді кондуктора вирушити в невідомі дали, овіяні романтикою таємних мрій. З усіх боків до нього спрямовуються примарні силуети, прагнучи якнайшвидше зайняти заповітні місця у вагонах і в передчутті чудової невідомості припасти до вікон.
Нехай ми не завжди здатні пригадати прекрасні видіння і неймовірні пригоди, що з`явилися нам у сновидіннях, навіяних Опівнічним експресом, але все ж таки щось добре і радісне назавжди залишається в душах, зігріваючи їх теплом і світлою вірою в краще…
