30.03.2014 01:10
18+
350
    
  9 | 9  
 © Оля Стасюк

Нічна тиша

Нічна тиша

Нехай буде трохи спокою

читати під улюблену спокійну музику)

Плакав дощ волого за вікном,

Тихо потяг стукотів маленький.

Ніч лягала тихим полотном

На ліси, озера й навіть рейки.


Зорі світлі сходили з небес,

Ліхтарі мінилися прозорі.

Тихо мчав замріяний експрес

В райдужну безодню кольорову.


Мирно дихав, їхав, стукотів,

Спочивав недовго – час від часу.

Ніч збирала світлу далеч снів

І складала в дивні перифрази.


На полях, немов на полотні,

 Малювала літери таємні:

Хто як жив на дивній цій землі,

Хто кохав, і як, чи не даремно…


Тишею здіймалися слова,

Будували ніжну повість ночі.

І, здавалось, мить лише – й земля

Світлими зірками запророчить.


Розливалось марево небес,

Чарувало золотою ніччю.

Тихо мчав замріяний експрес

Непростим і звивистим сторіччям…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.03.2015 13:26  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!
Дякую за чарівну повість ночі!

 31.03.2014 09:44  Деркач Олександр 

Красиво

 30.03.2014 23:22  Світлана Рачинська => © 

Такий собі відпочинок думок... Ніжно, ненав"язливо і навіть трохи магічно...
Красиво, Олю)

 30.03.2014 11:24  Тетяна Белімова => © 

Класно! Ніби про всіх - про нас! Слухай, Олю, у тебе останнім часом тема "потяг - подорож" частенько зринає. Ти десь хочеш їхати?))))

 30.03.2014 10:43  Ірина Затинейко-Михалевич 

перед прочитанням переглядала відео в бесідці "так починається весна"...а потім цю поезію... і таке усвідомлення нахлинуло: весна - суцільне чудо!

 29.03.2014 23:13  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Справді, ніжна поезія. Сподобалось!