Про царів

1. Ось мабуть-що, і всі вожді грецького народу, які видаються гідними увічнення – окрім царів. Цих я не хочу торкатися, оскільки діяння кожного із них описані окремо. До того ж їх нараховується не дуже багато. Лакедемонянин Агесилай, наприклад, був царем за іменем, а не за характером влади – так само і інші спартанці. Із тих же, чия влада була істинним пануванням, найбільш знаменитими були, на мою думку, перські царі Кір і Дарій, син Гістаспа. Обоє вони будучи приватними особами, отримали царську гідність завдяки доблесті. Перший загинув у битві з масагетами, а Дарій помер від старості. (220) Були ще троє в тому ж роді: Ксеркс і два Артаксеркса на прізвиська Довгорукий і Пам’ятливий. (221) Ксеркс уславився головним чином тим, що вторгся до Греції сушею і морем з найбільшим на людській пам’яті військом. Довгорукого особливо вихваляють за потужну і прекрасну зовнішність, дивовижно прикрашену воїнською доблестю: ніхто із персів не перевершував його в хоробрості. Пам’ятливий же набув доброї слави за свою благодумність: втративши дружину внаслідок злодіяння матері, він так терпляче переніс своє горе, що синівський обов’язок взяв над ним верх. (222) Двоє з цих царів, що носили одне ім’я, померли природною смертю від хвороби, а третій загинув від меча сатрапа Артабана.

2. У македонян два царя надзвичайно перевершували всіх інших славою воєнних подвигів: Філіп, син Амінти, і Олександр Великий. Останній помер у Вавилоні від недуги, а Філіп був убитий Павсанієм в Егах дорогою на ігри, біля театру. (223) Ще славився епірський цар Пірр, що воював з римським народом. Він загинув у Пелопоннесі від удару каменем під час штурму Аргоса. (224) Був також один знаменитий сицилієць – Діонісій Старший. Він виділявся хоробрістю і досвідченістю у воєнній справі і до того ж, що рідко зустрічається серед тиранів, зовсім цурався розпусти, розкоші і жадібності; єдиною його пристрастю була одноосібна довічна влада, заради якої він проявляв жорстокість. Прагнучи зміцнити її, він ніколи не щадив життя тих, кого підозрював у замаху на своє панування. Завоювавши владу доблестю, він зберігав її, користуючись великим везінням. Насправді, помер він у віці за шістдесят при квітучому стані царства; і за стільки років жодного разу не бачив похорон кого-небудь із членів своєї сім’ї, хоча мав дітей від трьох дружин і ті народжували йому багато внуків. (225)

3. Окрім того, знаменитими царями стали друзі Олександра Великого, що захопили владу після його смерті: в їх числі були Антигон і його син Деметрій, Лізімах, Селевк і Птолемей. (226) Із них Антигон загинув в бою, воюючи проти Селевка і Лізімаха. (227) Таку ж саму смерть прийняв Лізімах від Селевка, коли вони воювали один з одним, розірвавши союз. (228) Що до Деметрія, то хоча він і видав свою дочку заміж за Селевка, вони не змогли все-таки зберегти вірність у дружбі, і взятий у полон тесть помер від хвороби у в’язниці у зятя. (229) Незабаром після цього Селевк був підступно убитий Птолемеєм Керавном, якого він прийняв у себе, коли той, вигнаний батьком з Олександрії, з’явився до нього в якості прохача про допомогу. (230) Про самого ж Птолемея розповідають, що білого світу його позбавив той самий син, якому він уступив царство за життя. (231) Втім, я вважаю, що про царів сказано достатньо і доречно тепер не обійти мовчанням Гамількара і Ганнібала, що перевершували, як відомо, величчю духа і гостротою розуму всіх уродженців Африки.

ПРИМІТКИ:

219)… Можливо, що даний текст зі швидким переліком перських і еллінських царів є скороченням окремої книги Непота, яка присвячувалась іноземним царям. Умовно ми іменуємо його фрагментом.

220)…Кір ІІ Великий (550-520 рр. до н.е.) засновник великої Перської держави. Більш докладно про нього і про других перських царів див. у вступній статті до життєпису Датама.

Дарій І, син Гістаспа (422-486 рр. до н.е.) – князь із роду Ахеменидів, вибраний на царство за жеребом після загибелі Кіра. При ньому почалися Мідійські війни, тобто походи персів на Елладу.

221)… Ксеркс (486-465 рр. до н.е.) – син Дарія І від дочки Кіра Атосси. Після його вторгнення до Греції, яке завершилось розгромом персів при Саламіні і Платеях, почалась епоха наступу греків на володіння перського царя. Життя Ксеркса обірвалось під кинджалами змовників – начальника його гвардії Артабана і євнуха Аспамітри.

Артаксеркс І Макрохір, або Довгорукий (465-424 рр. до н.е.) – молодший син Ксеркса, який зайняв престол після вбивства батька. За відгуком Плутарха, він перевершував милосердям і величчю всіх перських царів.

Артаксеркс ІІ Мнемон, або Пам’ятливий (404-359 рр. до н.е.) – старший син Дарія ІІ, герой життєпису «Артаксеркс» Плутарха, сучасник 2-го Афінського морського союзу.

В непотовому переліку перських царів пропущені Дарій ІІ (424-404 рр. до н.е.) – сучасник Пелопоннеської війни, і Артаксеркс ІІІ Ох (358-338 рр. до н.е.) – останній «сильний» правитель Перської держави.

222)…мати Артаксеркса ІІ Парисатида, владна і жорстока жінка, ревнуючи до впливу любимої дружини царя, Статіри, отруїла невістку. Артаксеркс спочатку вислав матір до Вавилону, але потім помирився з нею, і вона зайняла перше місце при його дворі. Цар терпляче переніс і пристрасну любов Парисатіди до молодшого сина – Кіра.

223)…Філіп ІІ (382-336 рр. до н.е.) – батько Олександра Великого. При ньому Македонія стала найсильнішою державою Балканського півострова. Успішно воював з північними балканськими племенами, завоював побережжя Фракії, у битві при Херонеї сокрушив свободу Еллади. Вбитий на весіллі дочки в Егах охоронцем Павсанієм, за спиною якого стояли чи то македонські князі, чи то покинута дружина царя – Олімпіада, мати Олександра, чи то агенти перського царя.

Олександр – син Філіпа (356-323 рр. до н.е.), великий завойовник Азії, помер в червні 323 р. до н.е. у Вавилоні від злоякісної лихоманки.

224)… Пірр (319-272 рр. до н.е.) – цар емірського племені молоссів. Вів життя шукача пригод: брав участь у війнах діадохів, претендував на македонський престол, в 280-275 рр. до н.е. намагався завоювати Італію і Сицилію. Після повернення з невдалого західного походу намагався оволодіти Пелопоннесом, облягав Спарту і, нарешті, загинув у вуличному бою в Аргосі від черепиці, скинутої з даху старою жінкою. Див. його біографію у Плутарха.

225)… Діонісій Старший (430-367 рр. до н.е.) – знаменитий тиран Сіракуз, захопив верховну владу у 405 р. до н.е. Про його характер і діяльність див. у вступній статті до життєпису Діона і Тімолеонта. Сімейне життя Діонісія було не таке вже й безхмарне: перша його дружина була розтерзана до смерті його ворогами під час повстання «вершників»; ходила чутка, що сам тиран отруїв свою матір і навмисно дав загинути в морському бою своєму брату Леітіну, не надавши йому своєчасної допомоги.

226)…тут перераховані діадохи – полководці-спадкоємці Олександра, що розділили між собою його державу: Антигон Одноокий – намісник Великої Фрігії, з 321 р. до н. е. – стратег всієї Азії; Лісімах – правитель Фракії, що володів на початку ІІІ ст. до н.е. Малою Азією до Тавра і Македонією; Селевк – сатрап Вавилонії, з 301 р до н.е. – володар Сирії, засновник великого Сирійського царства; Птолемей – правитель Єгипту, родоначальник династії Лагідів. Після загибелі законних спадкоємців Олександра, починаючи з 406 р. до н. е., діадохи почали іменувати себе царями.

227)…Антигон Одноокий (біля 380-301 рр. до н. е.) – найбільш агресивний борець за першість серед діадохів, суперники виступали проти нього єдиною коаліцією. В 301 р. до н. е. розбитий і загинув у битві при Іпсі у Фригії. Переможцям дісталась Мала Азія (Лісімаху) і Сирія (Селевку).

228)…через 20 років після перемоги над Антигоном Селевк (біля 358-281 рр. до н. е.) і Ліімах (біля 360-281 рр. до н. е.) вступили у суперечку через володіння Малою Азією. Окрім того, в 283-282 р. до н.е. Селевк дав притулок у себе деяким домочадцям Лісімаха, посварившись з главою сімейства після страти старшого сина його Агафокла. Вирішальна битва відбулася в 281 р. до н. е. при Курупедіоні у Фригії. Розбитий Лісімах помер від рани.

229)…Деметрій Поліокрет (337-283 рр. до н.е.) – син Антигона Одноокого, вірний соратник батька. Все життя провів у битвах, захоплюючи і втрачаючи міста Греції і Азії, володіючи одного часу Македонією (294-287 рр. до н. е.), але, зрештою, так і не придбав собі царства. Вимушений здатися своєму тестю Селевку, провів останні роки свої в Апамеї – не у в’язниці, але скоріше в почесному полоні. Спився і помер на третьому році полону. Див. його біографію у Плутарха.

230)…Птолемей Керавн – син Птолемея І від відкинутої дружини Евридіки, за матір’ю – онук македонського намісника Антипатра. Покинувши Єгипет, знайшов притулок спочатку у Лісімаха, а після сварки того з домочадцями – у Селевка. Взяв участь у поході Селевка на Македонію, коли той ішов зайняти звільнений після загибелі Лісімаха престол, вбив свого благодійника, залучив військо на свій бік і почав царювати в Македонії на короткий час. Загинув через рік після цих подій під час вторгнення до Македонії галатів.

231)… Птолемей І (біля 360-282 рр. до н. е.) – сатрап. а з 305 р. до н. е.- цар Єгипту. За два роки до смерті призначив своїм співправителем сина від третьої дружини – Береніки. Непот помиляється: Птолемей І помер своєю смертю, жертвою власного сина став потім Птолемей ІІІ Евергет.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Рим, І ст. до н. е.