Всенавпакиландія
Розділ 2 Злоушка
Карета проїхала повз мальовниче озеро та повернула до замку, що величаво та одиноко височів наприкінці дороги. Залізні ґратчасті ворота з гуркотом відчинилися і Настя побачила перед собою зовсім іншу картину: похмурі сірі стіни, сумний пустельний двір, посеред якого в смердючій калюжі, перекидалися три брудних поросят. Вони кидали один в одного грязюкою і голосно сміялися. Всюди валялися старі поламані меблі, ящики і різноманітне сміття.
- Фу, яка гидота! Нарешті я вдома! Як огидно бути там - за межами мого замку. Але нічого, скоро вся країна буде моя, - вигукнула Злоушка, коли вийшла з карети, яка перетворилася у великий чорний короб схожий на труну. Золоті півники, що сиділи на даху, зникли, а замість них появились маленькі горгулі, які гавкали та розмахували кістлявими крилами. Білі коні стали величезними сірими щурами з кремезними іклами та залізними масками на мордах.
- Де ми? Мені тут не подобається. Я хочу назад, - запхикала Настя.
- Ах, ти рьова-корова! Ти, що хотіла? Будеш тепер служити мені. Мені - Злоушці! - грізно відповіла господиня замку.
- Але, ти, ж добра. Я в казці читала.
- А я більше не хочу бути хорошою. Я тепер зла. Ти моя полонянка і будеш робити все те, що я накажу. Якщо не послухаєш - я тебе віддам цим гарненьким трьом поросятам. Вони знають, як змусити тебе рано вставати, прибиратися, мити посуд, готувати їжу і прислужувати мені, - злобно розсміялася Злоушка.
- Мамо! - заплакала дівчинка, - Я хочу додому до мами!
- Не реви. Тебе все рівно ніхто не почує. Бери мітлу, і щоб до обіду все прибрала у дворі. Потім тебе чекають мішки з зерном. Я навчу тебе слухатися. Гей, вовче, йди сюди! - крикнула зла дівчина і кинула камінь у дерев`яні ящики, що стояли біля воріт, - Я тобі помічницю знайшла!
Почувся шум із-за цих ящиків виліз вовк. Він встав на задні лапи і підбіг до Злоушки. Біля неї вже стояли троє брудних, нахабних поросят. Їх звали Нях-Нях, Них-Них і Нюх-Нюх. Вони були дуже раді поверненню своєї господині та намагалися їй в усьому догодити. Поросята почали тертися об ноги злої принцеси і радісно виляти скрюченими хвостиками.
- Покажи їй все тут, бо ти вже старий став і нікуди не годишся, - сказав Нях-Нях вовку.
- Так! Так! Покажи! Господине, не хвилюйтеся, ми будемо стежити за ними, - додав Них-Них і дуже сильно вдарив вовка по нозі, той відскочив убік, завивши від болю.
- Не смійте ображати його! Ви, ви поганці! - вигукнула Настя.
- Я втомилася і хочу відпочити, - не звернула на неї увагу Злоушка і додала, - І щоб ніякого шуму. Займіть їх чимось. Нехай небо пофарбують, чи щось інше.
Вона повернулась до дівчинки спиною і попрямувала до дверей замку. Поросята, підібгавши свої дрібні криві хвостики, побігли за нею. Вовк взяв мітлу та почав підмітати підлогу.
- Чому ти терпиш ці знущання над тобою? Ти ж вовк, ти сильний і сміливий. Це вони повинні тебе боятися, а не ти їх, - запитала Настя і теж стала підмітати разом з новим другом.
- Так було раніше, а тепер я добрий і хороший. Я не можу нікому заподіяти зло. Я люблю саджати квіти і дерева, але мені не дають цього робити. Вредні поросята витоптують їх, і не дають рости, - гірко зітхнув Сірий Вовк.
- Дивно. Ось тобі і казкова країна, - здивувалася Настя, - Попелюшка і троє поросят злі та противні, а Сірий Вовк добрий і любить квіти. Що ж трапилося?
- Дуже просто. Одна неслухняна дівчинка порвала чарівну книжку казок. Після цього в нашому світі все перевернулося.
Мила Попелюшка перетворилася на злу чаклунку. Кощій Безсмертний тепер годує рибок на озері. Баба-Яга пече дуже смачні пиріжки і пригощає всіх. Колобок проковтнув лисицю і ганяється в полі за зайцями. Змія Горинишна катає дітлахів на спині і смажить їм картоплю. Червона Шапочка разом з бабусею ображають звірів в лісі, так що мені ще пощастило, що я тут.
- Я знаю цю дівчинку, - сказала Настя і почервоніла.
- Я хоч і добрий, але все одно вважаю, що вона вчинила погано.
- Милий Сірий вовче пробач мені. Це я порвала книжку. Я більше не буду, - зізналася Настя.
Як ти могла? Так маленькі дівчатка не роблять. Ти, напевно, ще й маму не слухаєш? - похитав головою вовк.
- Не слухаю, - гірко зітхнула Настя і почервоніла, - Але я обіцяю виправитися. Не хочу бути такою як Злоушка.
- Тільки, будь ласка, не плач. Я знаю, хто нам зможе допомогти. У казковому лісі живе старий мудрий пугач, який прочитав багато казок і все знає.
- Як же ми його знайдемо, милий вовчику?
- Ми втечемо звідси і знайдемо його, - таємниче сказав Сірий вовк.
- Відійди від неї, - несподівано з-за спини дівчинки з`явився Нях-Няах, - Пішли, я покажу твою нову кімнату, де ти будеш тепер жити. Хрю-хрю.
І порося, взявши Настуню за руку, потягнуло її до замку. Спочатку вони піднялися вгору по східцях і ввійшли в середину, потім довго йшли по довгому освітленому смолоскипами коридору, в кінці якого вперлися в дубові з кованими навісами двері.
- Ось твоє нове помешкання, - хрюкнув Нях-Нях і штовхнув ратичкою двері.
Настуся знехотя заглянула всередину, але хитре порося не стало чекати реакції дівчинки, а просто штовхнуло її в середину і зачинило за нею двері.
- Не хочу! Випустіть мене! Нене! - закричала Настуся.
Але у відповідь почула, як клацнув ключ у замку.
Дівчинка опинилася в зовсім крихітні комірчині, в якій під стіною стояло невелике дерев`яне ліжко, а біля віконця стіл, на якому горіла гасова лампа. Настуся вона визирнула з вікна, де внизу побачила внутрішній двір, карету Злоушки і високу вежу, з якої доносився дивний шум.
Дівчинка відчула втому і лягла на ліжко. Постіль виявилася м`якою і на подив зручною, тому малявка відразу заснула.