Казочка, але правдива
Імениннику
Одного зоряного ранку, коли Сатурн тільки-но прокинувся під ніжним промінням Венери, народився маленький робот-мислитель.
Передусім він відрізнявся тим, що все відчував серцем. Інші його родичі і друзі просто переносили з місця на місце предмети, щось будували, розбивали, складали, пересипали... А цей робот, виконуючи потрібну роботу, часто замислювався, задивлявся в зоряне небо... Він прагнув нових відкриттів! Отже, одного разу, зібравши свої шурупи і підзарядившись з наймоднішого трансформатора Сатурну, сів у власну конструкцію з підшипників і полетів у незвідані простори.
Якби ж-то комета не завадила рухові!!!!!!!
Ракета вмить розлетілася, потрапивши в її вихор, і робот втрапив на дивну зелену планету, просто в центр Києва.
Трохи засмучений невдачею, він одразу і не помітив, яке це гарне місто. А потім замилувався - Хрещатик, каштани, високі будівлі... І вирішив він присвятити себе цій красі. Він став будувати будинки, але тепер його робота була наповнена теплом, щастям і добром.
Ще й нових друзів знайшов! Одного разу, втрапивши в Інтернет, він помітив чарівний сайт, який був такий же зелено-синій, як і ця чудова планета. Там знайшлося багато хороших людей, з якими він одразу ж подружився, підписавшись Новіковим Олександром. Інколи робота, інколи метелиця, інколи телефон роз"єднували його з щастям поспілкуватися з однодумцями, але інопланетянин боров всі труднощі. Перші ж твори робота були наповнені незрівнянним розумом, так що йому доводилося дещо і тлумачити. Але нові товариші все рівно його полюбили. Часто він розвіював їх смуток своєю грою на баяні(звичка ще з Сатурна), веселив, лякав для жарту(правда, одна виявилася аж занадто ляклива, то Сашко її останнім часом жаліє). За це його називають тут веселим пухнастим Чебурашком)))
